Велика енергомодернізація країни – це можливо

 

Велика енергомодернізація країни – це можливо

 


У Полтаві відбувся медіа день для журналістів Полтавщини на тему «Велика енергомодернізація країни – чи це можливо? Успішні приклади Полтавщини».

Про досвід Полтави в модернізації житла, як місто набирає обороти в термореновації журналістам розповів заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів (питання ЖКГ) Євген Ричка.

Виконуючий обов’язки директора ДУ «Фонд енергоефективності» Єгор Фаренюк пояснив, як можна вдвічі зменшити рахунки за комунальні послуги. Ефективний спосіб – термоізоляція багатоквартирного будинку за програмою «Енергодім». Пан Єгор навів приклади проектів міста Полтави.

Керівник сектору енергоефективності Представництва Євросоюзу в Україні Ольга Бороданкова розповіла про підтримку ЄС масової модернізації багатоповерхівок України для енергонезалежності.

Про практику впровадження енергоефективних проектів за Програмою IFC підтримки Фонду енергоефективності з журналістами розмовляв регіональний консультант у Полтавській області Володимир Колієнко.




Досвідом роботи, яка принесла і приносить успіхи, поділилися представники ОСББ Полтави – учасники програми «Енергодім» Олег Зволинський (голова ОСББ «Наш дім – 21»), Ніна Науменко (голова ОСББ «Полюсна 10»), Світлана Кавурко (ОСББ «Гетьманське 3» та Сергій Бакша (ОСББ «Мирне-18»).

Представники державних установ, Фонду енергоефективності, міжнародних партнерів вели мову про те, що енергомодернізація країни – це питання виживання, питання нашої енергетичної безпеки. Адже з кожним місяцем, кожним роком будуть дорожчати будівельні матеріали і зростати тарифи. Розглядали, що зараз пропонує Фонд енергоефективності і чи це може пожвавити діяльність ОСББ.

Зменшення енергоспоживання – зменшення платіжки, в якомусь будинку в два рази, в якомусь – у півтора рази. Енергомодернізація – це перш за все капітальний ремонт. Треба зробити конструкції сухими і надійними. Завдяки енергомодернізації в будинку підтримується комфортна температура, комфортні умови проживання. Покращується технічний стан будинку, зовнішній вигляд, збільшується термін його експлуатації.

Чи можна зробити енергомодернізацію за рахунок тільки міського бюджету? – Ні. Але якщо долучати ОСББ до державної програми «Енергодім», здійснити енергомодернізацію легше і простіше. Фонд енергоефективності допоможе навіть у заміні вікон і балконів у квартирі, надасть грант. Здійснюється і модернізація системи гарячого водопостачання – не треба довго зливати воду, якщо треба покупатися пізно увечері або рано вранці.

Полтава один з тих обласних центрів України, де дуже багато уваги приділяється на місцевому рівні підтримці заходів по впровадженню проектів енергоефективності. Місто Полтава серед лідерів у якості підтримки ОСББ. Четверте місце – це дуже потужно.

Енергоефективність допомагає боротися також зі змінами клімату. Клімат не має кордонів, і це одна з причин, чому Євросоюз зацікавлений у швидкій і успішній енергомодернізації України.

Дуже важливо висвітлювати ці питання в засобах масової інформації, тому зустрічі фахівців з журналістами, семінари, виїзди на об’єкти, безумовно, потрібні.

-                  Роль медіа не можна недооцінювати, - наголосила Ольга Бороданкова.

Учасники медіа дня відвідали будинки «Полюсна 10» та «Наш дім – 21», модернізовані за програмою «Енергодім».

Після цього був підписаний Меморандум про співпрацю між Фондом енергоефективності та Полтавською міською радою.

 

Наталія Жовнір

Журналіст


Екопосиденьки «Творчого ковчегу»: продовження традиції, започаткованої рік тому


Екопосиденьки «Творчого ковчегу»: продовження традиції, започаткованої рік тому

 

Перші екопосиденьки клубу «Творчий ковчег Полтава» з активістами – ековолонтерами відбулися рік тому 29 серпня і стали початком хорошої традиції щороку проводити такий клубний захід у серпні, а весь рік спільно дбати про чисте здорове довкілля.

Заглянемо у фотоархів минулорічного серпня і згадаємо, як координатор проєкту "Екоцінності" у Volunteer Community Poltava Ірина Коноз та екоактивісти Андрій Хитрий і Людмила Теймуразян розповідали учасникам "Творчого ковчегу" про збереження екології простими і ефективними методами. Вони ділилися власним досвідом щодо сортування сміття, радили носити з собою стакани для кави й інших напоїв багаторазового використання, а для покупок - екоторбинки, не купувати зайвого одягу тощо. Пані Ірина використовувала при розповіді наочний матеріал.

Ековолонтери зустріли з боку «ковчегівців» абсолютне розуміння: виявилося, що в творчому колі зібралися однодумці. Поет Олег Шапошніков, зокрема, заявив, що відтепер назавжди забуде про чай у пакетиках і заварюватиме лише «розсипний» у заварнику (до речі, після того він, як і багато інших учасників клубу, приходить на творчі посиденьки в кав’ярню зі своїм багаторазовим стаканом для кави).



Всі разом обговорили плани на майбутнє - що ми здатні зробити для збереження природи, як можуть поети, митці, музиканти своєю творчістю вплинути на суспільну екосвідомість.

 Друга частина засідання клубу "Творчий ковчег Полтава" була літературно-мистецькою: учасники читали вірші та прозові замальовки, обговорювали почуте, ділилися творчими планами, грали на гітарі й виконували пісні.

А нещодавно, в серпні 2021 року, на літньому майданчику Мистецької кав’ярні «Сто доріг» відбулися нові  екопосиденьки клубу "Творчий ковчег Полтава".

Відома письменниця Галина Пустовгар спеціально підготувала для екопосиденьок вірші на екологічну тему. Молода художниця Оля Лях представила свої роботи: квітковий розпис на старих грамплатівках і картини філософського змісту, які розповідають, насамперед, про екологію душі. Гарними віршами порадували друзів знані поети Інна Снарська, Світлана Оленець, Юлія Стиркіна, Олег Шапошніков. І я прочитала кілька своїх віршів, у яких ідеться про природу, екологію, зміни пір року і ті емоції, які ці зміни викликають у людській душі. Навіть свій новий вірш про Париж я читала на цих екопосиденьках не випадково, бо й у цьому вірші присутній екологічний аспект.




Добре відома серед полтавських бардів Людмила Костенко виконала під гітару пісні на вірші полтавських авторів, а відома майстриня Світлана Олійник роздала учасникам заходу на символічних листочках дерева (зроблених нею з екологічного матеріалу) еко-поради і побажання та почастувала всіх смачними цукерками з горішками, виготовленими в Полтаві.

Оля Лях запросила всіх на відкриття своєї виставки в цій кав’ярні, яке очікувалося, і розповіла, що вже майже завершує роботу над новою картиною. То буде велика картина на тему, що стосується екології, зокрема проблем, повязаних з Макухівським сміттєзвалищем.




Можливо, Оля представить готову картину на одному з заходів, які проводитимуться в Полтаві у Всесвітній День Прибирання 18 вересня.

Координатор клубу "Творчий ковчег Полтава" Наталія Жовнір


Сергій Пантюк: «Це ж інтересно – все перевернути не так, як має бути»

 


Сергій Пантюк: «Це ж інтересно – все перевернути не так, як має бути»

 

Наталія Жовнір

Журналіст

Фото автора

 

У Полтаві побував відомий український письменник,  видавець, редактор, ведучий Емігрантського радіо, громадський діяч Сергій Пантюк, чия висока поезія для дорослих і унікальні книжки для дітей добре знайомі широким читацьким колам, улюблені багатьма. Пан Сергій провів у надворсклянському місті кілька зустрічей з читачами старшого віку і дітьми. Заключна зустріч дуже насиченого для пана Сергія дня відбулася в книгарні «Полтавська книга» видавництва «Дивосвіт». Тут Сергій Пантюк спілкувався з полтавськими письменниками, журналістами, працівниками культури – творчою елітою міста. Ця зустріч була особлива…

Сьогодні Сергій Пантюк є автором 26 книжок, які вийшли друком в Україні. А тих його книг, які надруковані в перекладах за кордоном, він, сказав сам, не рахував.



Родом цей письменник з Хмельниччини. Село, де він народився і виріс, має дуже поетичну назву Сокілець. У  Полтаву Сергій Пантюк приїхав не вперше. Ще в липні 2012 року він був гостем Фестивалю творчих ініціатив, який проходив у  Полтавській області на лоні природи, вчив поетичній майстерності молодих авторів. «Десять тисяч поетів римували «колос» і «голос» - знайдіть щось своє!», - казав він тоді, проводячи майстер-класи для молодих поетів на березі річки Ворскли в селі Нижні Млини біля Полтави.

Важко сказати, яка література більше в пріоритеті в Сергія Пантюка – дитяча чи доросла, адже він великий майстер в обох напрямках.

-                   Не думав, що колись діти будуть вивчати в школі мою творчість, - сказав письменник на зустрічі в книгарні «Полтавська книга». – Писати для дітей дуже прекрасно, складно, не просто. Дорослим можна «натерти вуха» - вони повірять, а для дітей треба писати їхньою мовою, як для дорослих, тільки краще.

Збірка віршів для дітей «Неслухняники» Сергія Пантюка вийшла друком десять років тому і здобула величезну популярність у дітей, батьків, учителів.

-                   Для поета дві тисячі примірників – найбільший тираж, і раптом - тридцять тисяч, - і зараз дивується Сергій Пантюк: книжка «Неслухняники» потрапила в рекомендовану літературу для дитсадочків і молодших класів, увійшла в шкільну програму.




Унікальним явищем у дитячій літературі є «Абетка грибничка» Сергія Пантюка, яка вийшла друком відносно недавно - у 2019 році.

Сергій Пантюк знає, що в природі є сто шістдесят тисяч видів грибів. Для абетки потрібно вибрати назви тридцяти трьох грибів. «Невже не назбирається стільки, щоб про них написати?», - подумав письменник. Але виникли складнощі: є літери, з яких не починається назва жодного гриба…

Однак «Абетка грибничка» відбулася: письменницька винахідливість допомогла.

-                   І хоч грибів не нагребли, та підучили мову», - жартує автор незвичайної абетки. - Коли працюєш у літературі, намагаєшся знайти щось, про що ніхто не писав, - пояснив свою ідею Сергій Пантюк.

Всередині «Абетки грибничка» є розмальовки: діти вивчають літери, гриби і розмальовують.

Сергій Пантюк завжди вважав, що писати на замовлення – це погано, що не можна писати на замовлення. Але ж кажуть: «Не зарікайся»…

Разом з художницею-ілюстратором Марією Івановою Сергій Пантюк у 2020 році створив навчально-​ігровий посібник з емоційного розвитку дітей «Емоджинаріум». Книга, в яку увійшли вірші й скоромовки, зроблена за вісім місяців. То була безперервна робота, під час якої автор «Емоджинаріуму» Сергій Пантюк ні на що інше не відволікався.

«Про100 вірші. Емоції, стани» - найновіша поетична збірка Сергія Пантюка. У ній чотири розділи, перший пов’язаний з російсько-українською війною.

-                   Я трішечки доброволив, значно більше волонтерив – дещо з цим повязано, - пояснив автор.

Сергій Пантюк давно заснував проект «Висока поезія Незалежності»: щорічні літературно-мистецькі пленери відбуваються на найвищих географічних точках України.

Є в його найсвіжішій поетичній збірці вірш про те, як українські поети збиралися разом, сходили на Говерлу і там читали вірші.  

Поети часто пишуть про нещасливе кохання. А от вірш Сергія Пантюка «Клопоти» - про щасливе кохання, яке зазвичай приводить закоханих до одруження. Як же це чудово, вважає поет, «любити кохану і бити, бити байдики з нею у вихідні».

-                   Дуже люблю експерименти, - розповів про себе Сергій Пантюк. – Поетично експериментую. Люблю придумувати нові слова.

Поетичні експерименти пан Сергій порівнює з тренуванням спортсмена. На його думку «поет має поетити, а віршун – віршувати»…

Є у Сергія Пантюка вірш, який можна прочитати тільки в дзеркалі, і такий, який написав у кишені за допомогою розблокованого телефону… У нього найвеселіший місяць року… грудень, тому що перетворює на гру день. Овва!

-                   Кожен поет, окрім своєї роботи, має займатися ще якимсь проектом, - переконаний Сергій Пантюк.  

Тому він придумав фестиваль поезії і авторської пісні «Віршень», який понад 20 років поспіль проводить. У фестивалі беруть участь і класики, і молоді автори.

-                   Чим більше цікавих нових людей заходить у духовну ауру поезії – тим краще, - вважає пан Сергій.

На щастя, знаходяться добродії, які сприяють проведенню фестивалю.

Слово «спонсор» Сергієві Пантюкові не подобається. Йому до душі означення добродій (а й справді дуже гарне слово!).

-                   Це ж інтересно – все перевернути не так, як має бути, - посміхається Сергій Пантюк.

Карантин зробив неможливим проведення фестивалю в столиці так, як раніше (коли учасники, яких запросили, приїжджали в Київ, і їм намагалися оплачувати дорогу, селити). У час випробувань пандемією «Віршень» проводили по регіонах в іншому форматі. Що буде далі – залежатиме від  ситуації з захворюваністю...



Сергій Пантюк дуже артистичний, грав у театрі у виставі за твором, автором якого є. І досі номінально він актор Чернігівського обласного молодіжного театру.

Найновіша ідея – разом з друзями по перу і видавничій діяльності створити Мистецьку резиденцію «Витівки», де літератори могли б надихатися на творчість, спілкуючись з природою.

-                   У селі Войтове під Києвом ми з Борисом Гуменюком та Іваном Андрусяком купили собі по «маєтку», там понасаджувати трохи городів,- розповів пан Сергій. – У містах задушливо, важко – люди мають спілкуватися з природою.

Що Сергій Пантюк дуже любить природу, полтавці помітили ще в 2012 році, коли в дні Фестивалю творчих ініціатив на Полтавщині він перепливав річку Ворсклу, рятуючись від спеки в перервах між поетичними майстер-класами.

Приємно, що й полтавська природа надихала віртуозного митця слова з Києва на творчість.


Новоселівську громаду розвивають молоді

 

На Полтавщині вивчали успішні практики децентралізації

 


Наталія Жовнір

Журналіст

Фото автора

 

Нещодавно відбувся дводенний прес-тур «Місцеві громади: успішні практики децентралізації на Полтавщині», в якому взяли участь журналісти з десяти регіонів України: Одеси, Дніпра, Харкова, Львова, Тернополя, Сум та інших.  

«Всеукраїнська журналістська команда» відвідала, зокрема, цікаві об’єкти Новоселівської  територіальної громади, які свідчать про успішне реформування. З журналістами спілкувалися і супроводжували в поїздці голова громади Євген Бова та директорка КУ “Агенція розвитку територіальних громад Полтавського району” Юлія Попова. Вони багато розповіли про те, які проекти вдалося реалізувати новоселівцям у 2019-2020 роках і що в їх планах на найближче майбутнє. Журналістам надали можливість помилуватися красивою природою біля села Терентіївки, де,  розчистивши зарості й хащі, активісти Новоселівської ТГ  обладнали Острів відпочинку з пляжем. Гарні враження від відвідин села Рунівщини. Приємно було оглянути ошатну територію біля сільської школи, шкільний харчоблок, забезпечений сучасною якісною технікою, бібліотечний простір, зі смаком створений музей історії села.

Депутатка Полтавської обласної ради Ірина Степаненко розповіла журналістам про консолідовану діяльність депутатів всіх рівнів задля розбудови громад та розвитку соціальної сфери.

Відвідали журналісти і ферму «Лісовий Равлик», розташовану на території Новоселівської ТГ - була цікава екскурсія з дегустацією.


Журналістам розповіли, що на цій фермі розводять близько 600 тисяч равликів. Їх годують ріпаком та пекінською капустою - рослини спеціально висаджують тут.

На Полтавщині є всього дві равликові ферми, а відкрита для відвідування тільки ця одна.

Новоселівська ТГ утворена в червні 2019 року. Її земельний фонд – 21328,39 га, 73 відсотки – землі сільськогосподарського призначення.

До Новоселівської ТГ входить 34 населені пункти, площа – 255,239 км2. Густота населення невелика. Кількість мешканців – 5444. Адміністративний центр – село Новоселівка. Ця громада має наймолодшого керівника. Євген Бова – кандидат юридичних наук, має чотири вищі освіти. Він згуртував навколо себе молодий колектив. Головою Новоселівської ТГ Євгена Бову обрали в жовтні 2020 року, а до того він працював у громаді першим заступником.

Євген Бова порівнює колишні сільські ради і сучасні територіальні громади з велосипедом і літаком. Каже, що сільрада - то був «велосипед», а територіальна громада – це «літак». Маються на увазі можливості й ефективність роботи.

Євген Юрійович розповів, що найбільші зарплати в області серед громад – у Новоселівській ТГ, відповідно це найбільший платник податків. Безробіття тут відсутнє.

Успіхам новоселівців дуже сприяє агенція місцевого розвитку, розробляючи інноваційні проекти, що дають можливість залучати інвестиції для розвитку громади.


Ряд проектів реалізовано в Новоселівській ТГ завдяки грантовим коштам. Наприклад у 2020 році реалізовано проектів на суму 1949,7 тисяч гривень, з них залучені грантові кошти – 1225 тисяч гривень.

Не можна сказати що в громаді зовсім немає проблем. Одна з найбільших проблем – енергоефективність. Неефективний метод обігріву комунальних закладів. Чи можна поміняти систему опалення? – Для цього треба щоб будівля відповідала вимогам енергоефективності… Є над чим думати і працювати.

Новоселівська ТГ бере участь в екологічних ініціативах. Велика увага приділяється питанням благоустрою і чистоти довкілля. Вивезення сміття безкоштовне. Скрізь зроблене вуличне освітлення, встановлені дитячі майданчики.

Територією громади протікає дві річки – Коломак і Свинківка, на південно-західній частині розташований унікальний природний об’єкт – Вільхівщинський ландшафтний заказник загальнодержавного значення.

 Євген Бова доручив зібрати інформацію про всіх народних умільців громади, адже розвитку культури тут надається великого значення. У Новоселівці збираються організувати  свій унікальний фестиваль - «Вергун-фест». Такого фестивалю на Полтавщині ще не було.


Новоселівська ТГ зацікавила журналістів з інших областей зокрема тому, що вона - серед переможниць Всеукраїнського онлайн-конкурсу «Безпечна громада», який відбувся недавно. Але це лише одна з відзнак: громада, утворена не дуже давно, має вже багато досягнень. От що значить «літак»: крила дала реформа децентралізації.

Прес-тур відбувся в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.


Щоб не потонути в інформаційному дощі, необхідна медіаграмотність


Щоб не потонути в інформаційному дощі, необхідна  медіаграмотність

 

Наталія Жовнір

Журналістка

 

У рамках проекту “Підвищення рівня медіаграмотності в Полтавській та Луганській областях», який впроваджується Полтавською філією Суспільної служби України за підтримки Медійної програми в Україні, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews, у центральній бібліотеці міста Полтави наприкінці листопада відбувся воркшоп «Я медіаграмотний. Як не потонути в інформаційному дощі».  

Воркшоп провела бібліотекар центральної бібліотеки Людмила Цірценс, котра перед цим пройшла навчання у триденній Медіашколі в Полтаві, де отримала спеціальні знання та навички, необхідні для проведення заходів з медіаграмотності.

Разом з медіаволонтеркою Людмилою Цірценс студенти Полтавського коледжу нафти і газу та Полтавського Національного університету імені Юрія Кондратюка вчилися орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, переглядали цікаві та повчальні відео, виконували вправи на уважність та розвиток критичного мислення.

На прикладі різних вправ учасники воркшопу дізналися про певні правила безпечної поведінки у соціальних мережах.  Не завжди фотографія та відео заслуговує на довіру, так як часто їх використовують з недоброчесними намірами.

 


Людмилою Цірценс наголошувала, що без уміння оцінювати інформацію, яка надходить до нас, можна дуже швидко опинитися під її завалом. Велику частину інформації ми отримуємо від медіа, але для людини вкрай важливо зберігати свою незалежність від мас-медіа. Тому надзвичайно важливо критично мислити, аналізувати інформацію, зясовувати, з яких джерел вона взята і чи підтверджена документальними свідченнями і реальними фактами.

Учасникам воркшопу сподобалися вправи «Мій особистий медіапростір», «Оплески», «Білий шум», «Асоціації зі словами «інформування та пропаганда», «Довіряй, але перевіряй», «Мої враження», практична робота «Аналіз періодики».

***

Якщо перегляд якогось відео викликав у вас сильні емоції (обурення, злість, бурхливе схвалення тощо), перш ніж поділитися ним із друзями та знайомими, запитайте себе: «Чи впевнений я, що мною не маніпулюють?».

Щодня в людей усе більшає кількість екранів. Щохвилини користувачі завантажують на YouTube понад 400 годин відео контенту. Цифри продовжують зростати, й це лише дані YouTube, а є ж інші відеохостинги та соціальні мережі, куди люди так само вивантажують відео. І щодня ми є аудиторією цих численних годин відео. Тому варто бути дуже обережним і ставитися до отриманої інформації з певним скептицизмом. Особливо якщо побачене відео викликає у вас яскраві емоції, - наголосила Людмила Цірценс.

 

 





Сучасний Сандро Боттічеллі…


Сучасний Сандро Боттічеллі…

 


Осіння акварель дощем розмита.

Природа йде у листопад, а хоче літа…

Втрачають одіж - що не день «по нитці» - клени,

А листя, що лишилося, давно вже не зелене.

 

В засмученому парку пусто й тихо.

Не дуже холодно, та це слабенька втіха.

У дзеркалах води на плиточці алей –

Пейзаж мінорний цей.

 

Жовтогаряче листя й золотаве

Летить з гілок униз, на вільні лави.

Улітку вільну лавку ще б знайти!

А зараз можеш вибирати ти.

 

Та хто затримається тут в нудний цей дощик?

Хіба фанат своєї творчості – художник.

Під парасолькою малює акварелі

З двох кольорів сучасний Сандро Боттічеллі…

 

Наталія Жовнір

 

Згаданий Сандро Боттічеллі - італійський живописець флорентійської школи, ХV-XVIстоліття.

 

 

 

 

Іван Малкович: «Поезія буває моторошно-містична»


Іван Малкович: «Поезія буває моторошно-містична»

Незабутні враження від зустрічі на фестиваліMIRIDIANPOLTAVA

Наталія Жовнір

Журналіст

 

Однією з найяскравіших подій фестивалю MIRIDIAN POLTAVA був творчий вечір українського поета і видавця, власника і директора видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка Івана Малковича в Полтавському обласному академічному українському музично-драматичному театрі ім. М. В. Гоголя.

Вечір був поетичний, розпочав його Іван Малкович простими словами:

-        За що ми любимо поезію? – За те, що кожен може знайти свій улюблений вірш…

З віршів Івана Малковича, які він, як автор, декламував зі сцени театру дуже артистично, просто неперевершено, кожен може бути улюбленим. Як вірші для дітей, так і для дорослих.

Але Іван Малковичзізнався: «Завжди хочу хвалитися віршами інших поетів», і значну частину часу, відведеного в рамках фестивалю для його творчого вечора, присвятив висвітленню творчості молодих поетів «розстріляного Відродження». Їх, надзвичайно талановитих і оригінальних у вираженні думок і почуттів, Україна мала дуже багато.

Погляди неокласиків були звернені до Європи, тому їх репресували, тримали в жахливих радянських таборах, розстрілювали, - розповів Іван Малкович, котрий чимало зусиль доклав для створення великої Антології української поезії. Ця Антологія має понад дві тисячі сторінок, за короткий час реалізується вже другий її наклад.

-        Я подавав біографії поетів не більш ніж на дві сторінки. Вони мають ставати частиною нашої національної свідомості, - сказав Іван Малкович. – Бо ми знаємо світових, а своїх - ні…

Слухаючи розповідіІвана Малковича, публіка відкрила для себе поетів«розстріляного Відродження» або розпізнала краще.

На думку Івана Антоновича, «найкрихкіший і найбільший» поет ХХ століття – Павло Тичина. Андрій Малишко, вважає він, просто хороший поет, котрий «бере народну пісню і «грає в народну пісню».

-        А Тичина бере форму, він новатор – у форму вкладає зовсім інший, новий зміст, - пояснивІван Малкович.

Навів для прикладу слова Павла Тичини: «Не дивися так привітно, яблуневоцвітно».

-        Але поезія буває моторошно-містична, - застеріг Іван Антонович. – За один свій вірш «Молодий я, молодий…» Тичина поплатився. Якнайкрихкішийпоет, він «розбився» першим – писав на догоду владі. Життя посміялося з нього. «Від кларнета твого пофарбована дудка залишилася», - написав про нього Євген Маланюк (письменник, публіцист, літературний критик, сотник армії УНР – Авт.).

Іван Малкович згадаві Тараса Шевченка, котрий, як він вважає, віршем, у якому є слова «Доле, де ти?.. Коли доброї немає, то…» накликав собі злої долі.  

-        Поезія – це страшно містична річ, якщо за неї беруться великі, - повторив і ще раз наголосивІван Антонович.

Євген Маланюк – найбільший поет української еміграції - в 1933 році написав вірш «Візія», який пізніше потряс усіх моторошним пророцтвом, що збулося: «Літаки закрутяться, як листя, башти захитаються й впадуть…». Він жив у Нью-Йорку. Дехто з наших сучасників вважає, що тут ідеться не про необережні слова, здатні «запрограмувати» на погане, накликати біду, а про дивовижну здатність геніального поета бачити майбутнє. Що він побачив своїм внутрішнім зором, те й описав.

***

Іван Малкович представив аудиторії дуже цікавий словесний портрет ученого-славіста Михайла Драйхмари, який знав кілька мов, писав підручники і чудові вірші, міг із заплющеними очима в темряві знайти будь-яку книжку в своїй бібліотеці, бо знав, де що лежить. Михайло Драйхмара любив спорт, грав у крокет, теніс, перепливав Дніпро, на ковзанах вальсував по льоду… За проєвропейські погляди Драйхмару репресували, забрали на Колиму, там він був розстріляний…

-        Про таких людей треба знімати фільми, але не такі плакучі, як у нас усе, - зауважив Іван Малкович. – Бо у нас щоразу виходять якісь плачі. Якби триста спартанців були в Україні, це не був би заклик до волі… Якщо ми згадуємо героїв Крут, то для чого? – Коли студенти прочитають про крутянців, вони будуть знати, хто такий північний сусід і на що він здатний.

Розповів Іван Антонович і про київського поета Леоніда Кісельова, який згас дуже рано – в 22 роки, і про Володимира Сосюру, котрий народився в Дебальцевому на Донбасі - але в нього найбільше віршів українською мовою.

-        Він опонував своєму братові, - сказав про СосюруІван Малкович, і процитував слова поета: «І там, де звучить рідна мова, живе український народ».

Іван Малкович знає напам’ять вірші різних поетів. Від віршів «містичних» він перейшов до любовної лірики Максима Рильського та інших видатних українців.

Про Дмитра Павличка сказав, що він іноді заполітизований, а насправді – один з найкращих українських ліриків. Просто подаєсебе, як поета, зосередженого на політичній проблематиці, бо «читає зі сцени тільки такі вірші». Це неправильно, – вважає Іван Малкович.

***

У театрі імені М. В. Гоголя 539 посадкових місць. Усе приміщення театру було заповнене – і партер, і балкон. Щонайменше 500 полтавців аплодували Івану Малковичу стоячи.