Відігріте крило

червня 24, 2017 Unknown 0 Comments



На небі громадилися сірі хмари, вітер вдаряв різкими поривами у вікна хат, з завиванням гнав вулицями залишки торішнього листя. І лише за селом його натиск розбивався об стіну густого лісу. Селяни розчаровано поглядали на небо, бо дуже чекали сонечка. Скучили за ним, поки пережили довгу й холодну зиму. Але золотаве барилося. Уже аж не вірилося, що колись вона нарешті прийде, та весна.

У суботу вранці Василина вийшла на ганок і завмерла, зворушена несподіваним видовищем: низько попід хмарами летів у бік села журавлиний ключ. Стежила, мов зачарована, за чітким ключем, милувалася струнким летом птахів. Уже й голоси пташині стало чути. Ось ключ уже над її подвір’ям, і вона чітко бачить стомленого вожака, який важко змахує крилами… Опам’яталася Василина тільки коли журавлі були вже за селом. Спохопилася, коли ключ розтав удалині: їй треба було поспішати на поїзд, а вона ще не спакувала гостинці родичам.

Пакувала сумку, а в душі тішилася: хоробрі журавлі, не злякалися холоду!

До станції Василина пішла луками, навпростець. Крізь пасма сухої минулорічної трави проглядала покрита памороззю зелень, під тонкими залишками криги  тьмяніли озерця. І раптом… Жінка аж у долоні сплеснула: прямо перед нею на холодній землі лежав журавель. Очі подорожуючої спинилися на незугарно підім’ятому, колись раніше, очевидно, пораненому крилі, яке занадто стомилося у польоті...

-                      Що ж мені з тобою робити? – забідкалася Василина.

«Залишу так – якийсь звір підбере чи й просто захолоне птах і загине. Доведеться повернутися», - вирішила жінка.

Вона принесла птаха в хату, постелила в кутку ряднину, на якій розмістила непроханого гостя, поставила йому води, їжі та й залишила самого. Проігнорувати запрошення в гості до родичів не могла: привід був серйозний, сімейне свято... Тому Василина знову подалася на станцію, щоб хоч на наступний поїзд устигнути. Приїхати з запізненням краще, ніж зовсім не завітати...

У родичів Василина гостювали недовго. Хоч і вмовляли її побути ще, рано вранці жінка вже зібралася в дорогу.

- У мене в хаті знайда, - пояснила.

Коли Василина зійшла з поїзда на своїй станції, обличчя їй різко остудив густий туман. Він дрібними краплинками осідав на руки, одяг… Дихати настільки перенасиченим вологою повітрям було важко - аж у спині здавило... Та жінка поспішала додому і не збавляла кроків,

Незабаром із білого молока туману виринула її хата. Василина відімкнула замок, відчинила двері, увійшла в темні сіни. Ретельно витерла об ганчірку на підлозі взуття, повернулася, щоб зачинити за собою двері, і відзначила, що туман на очах розсіюється... Коли Василина, нарешті, увійшла в кімнату, журавель, який сидів у кутку на ряднині, звівся на ноги й подибав їй назустріч. Підійшов і, ніби дякуючи за порятунок, ткнувся дзьобом у її долоні.

-                      Та ти зовсім ручний! – здивувалася Василина.  Тебе, видно, вже рятували від загибелі добрі люди!

Птах покивав головою, розправив відігріте крило - ніби повідомив, що вже оклигав, підбадьорився й готовий покинути гостинну оселю. Обійшов господиню і подибав далі,до дверей. Зупинився біля порога, повернув голову набік і глянув на господарку розумним оком. Василина відчинила двері, і журавель вийшов на подвір’я. Туман уже майже розсіявся. Птах пройшов кілька метрів, потім кумедно підстрибнув, здійнявся і полетів. А Василина ще довго стояла на ганку, дивлячись услід своєму короткому гостеві.

І раптом порвалися на клоччя хмари, і вперше цієї весни на землю бризнуло щедре сонячне сяйво.


Наталія Жовнір

0 коментарі:

Дописати коментар

Прогулянка з лабрадорами біля Ворскли

червня 17, 2017 Unknown 0 Comments






0 коментарі:

Дописати коментар

Десять тисяч поетів римували "колос" і "голос"

червня 17, 2017 Unknown 0 Comments

ПОДОРОЖ У ЧАСІ. ФОТОСПОГАД

З майстер-класу Сергія Пантюка для молодих поетів (проведеного під час обласного фестивалю творчих ініціатив “Територія голосу” на березі Ворскли в селі Нижні Млини Полтавського району. Цей фестиваль організувала і провела Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України за підтримки владних структур).

- Минув місяць — перечитай написане: ти відразу наткнешся на свої огріхи, - радив Сергій Пантюк молодому поетові, який виніс на його суд власний вірш. Сергій Дмитрович робив літераторам зауваження щодо мови, бо помітив у їхніх віршах багато русизмів.

- “Пусте” можна сказати про неслухняне дитя, а у вірші треба писати “порожнє”, - казав він.

І так далі...

Сергій Пантюк помітив, що молоді поети часто роблять неправильні наголоси:

-  Не ми наголоси придумали - вони визначені, - наголосив він.

На запитання, чи можна римувати “колос” і “голос”, Сергій Дмитрович зазначив:

-  Десять тисяч поетів уже римували “колос” і “голос”. Знайдіть щось нове!

Після проведеної "муштри" молодих поетів віршуванням  Сергій Пантюк, рятуючись від спеки, перейшов убрід Ворсклу, яка в бездощовому серпні обміліла, повернувся, знайшов  посередині русла найглибше місце і там плавав...

Після спілкування з Сергієм Пантюком на фестивалі творчих ініціатив у полтавців залишилося приємне враження: всі помітили, що людина він хоча і знаменита, але проста, без гонору і гордині. І, що важливо - щирий українець, борець за чистоту рідної мови.  

         Наталія Жовнір


0 коментарі:

Дописати коментар

Лелечий слід на мокрих луках...

червня 13, 2017 Unknown 0 Comments


Лелечий слід на мокрих луках. Тиша.
Хмаринка в мандри небом вируша...
Можливо, мить оця - якраз для вірша,
Якого прагнула давно душ?

Можливо, зараз заплету в слова
Такі думки, що відстані пронижуть?
...Та серце знов чомусь без слів співа,
Й думки всі розпочинаються у тиші...


Наталія Жовнір
Фото автора

0 коментарі:

Дописати коментар

Біля Ворскли, в районі Левади в Полтаві...

червня 11, 2017 Unknown 0 Comments

Біля Ворскли, в районі Левади в Полтаві недільного дня відбулася виставка собак.



0 коментарі:

Дописати коментар

На садибі Короленка бувають весілля

червня 11, 2017 Unknown 0 Comments

На садибі Короленка  у Полтаві буває багато цікавих




подій, навіть  весілля...
Фото Наталії Жовнір

0 коментарі:

Дописати коментар

Сучасні імпровізації на теми "Кобзаря", технічний прогрес і слова любові

червня 10, 2017 Unknown 0 Comments


"Людина істота суспільна - але технічний прогрес робить нас відособленими, ізольованими… І це проблема"

На диво актуальні в сьогоднішніх реаліях пророчі рядки і заклики з інших епох: «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!», «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас», «Зловиш нас сьогодні десять – завтра двадцять знов настане», «Любіть Україну, як Сонце, любіть!».  

Разом з Молодіжним аматорським театром «Анастасіс» студенти Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва та Державного навчального закладу «Полтавський центр професійно-технічної освіти» осягнули характер епох, у які жили і творили найбільші генії слова, вирощені українською землею: Тарас Шевченко, Іван Франко, Володимир Сосюра, Василь Симоненко та інші. Засобами виразного читання провели  паралель із сьогоденням:

 «Хіба я можу спокійним бути, коли навколо – вістря пожеж?».

Полілог між молодими людьми відбувся в полтавській міській бібліотеці-філії №5. Під час віртуальної подорожі в часі під назвою «Народознавча криниця» керівник Молодіжного аматорського театру «Анастасіс» Тарас Духовний представив учасників зразкового театрального колективу масових видовищ, що діє при Малій академії мистецтв імені Раїси Кириченко.

Тарас і його друзі вели зі студентами серйозну розмову про роль рідної мови й української книжки в нашому житті, а також  про те, як важливо говорити одне одному слова любові.

Випускники Малої академії мистецтв Костянтин Павлюченко та Альона Кадюк, які часто здобували перемоги у всеукраїнських і міжнародних конкурсах, майстерно декламували вірші Тараса Шевченка. Названий Пророком, ще в свою епоху Тарас Григорович заримував попередження нащадкам про те, що, власне, й відбувається сьогодні...

Аматори ознайомили аудиторію з сучасними імпровізаціями на мотиви «Кобзаря».

Анастасія Клименко зіграла моно-виставу, одягнувши  театральний костюм... дерева. Її героїня під дією злих чар нібито перетворилася на тополю. Дівчина-тополя під вітром у полі виглядає свого милого, в той час як він…  «на Майдані бронзовий стоїть». Це, на жаль, сьогодення.

Тарас Духовний показав студентам відеоряд про Василя Симоненка і наголосив, що поетичне слово "молодого витязя поезії" шістдесятих років минулого століття зараз особливо надихає на захист  незалежності нашої держави.

***

Заходи інтерактивного характеру, які мають в основі театралізацію і декламацію, сприяють поглибленню знань з літератури й історії, розвитку літературного мовлення, здатності до аналізу і порівняння. Ефективні ці засоби і в плані живого спілкування.

-                      Ми рідко відчуваємо любов і мало говоримо про це, - сказав Тарас Духовний. Він пов’язав проблему, яка спостерігається в соціумі, з технічним прогресом і розвитком комунікацій:

-                      Зараз технічна залежність у людей виробилася. Це вже відчувається навіть у бібліотеці: зайняті всі комп’ютери, а за книжками не завжди стоїть черга... Хоча бібліотека залишається одним з найкращих місць для спілкування. Колись ми любили зустрічатися з друзями в кафе. А зараз зайдеш у кафе поспілкуватися - а й там усі сидять з телефонами і планшетами, у вай-фай… Тим і задовольняємося. Ми стаємо чимдалі дужче відособленими, ізольованими технічним прогресом. Може, з часом взагалі перестанемо говорити одне з одним? Щось  наклацаємо на клавіатурі - і все?

Керівник молодіжного театру вважає, що за цих тривожних тенденцій бібліотека для людей є великим порятунком. Сюди можна прийти, почитати щось для душі, а не тільки те, що потрібне для навчання в школі чи ВНЗ. Тут можна взяти участь у масових заходах, а це можливість для живого спілкування.

Тарас згадав про зустріч молодих книголюбів у полтавському ТРЦ «Конкорд»:

-                      Нас кілька десятків зібралося – але на десятках усе й тримається, - резюмував.

Про роль пророчих фраз і слів любові

Людина - істота суспільна, їй дана здатність висловлювати думки і почуття.

-                      Слово любові запалює, і  ти сам гориш, коли  промовляєш його, а не тоді, коли тримаєш планшет чи  клацаєш клавішами мобільного телефону, - каже Тарас Духовний. – Слово присутнє в найрізноманітніших видах мистецтва, а в театрі особливо. Тому я обрав театр.

Усіх, хто хоче випробувати свої таланти в молодіжному творчому колективі, Тарас Духовний запросив у   «Анастасіс», зауваживши, що серед молоді в цьому театрі  іноді дебютують люди і старшого, навіть поважного віку.


Наталія Жовнір
Фото автора

0 коментарі:

Дописати коментар

Summer або просто літо

червня 04, 2017 Наталия 0 Comments





 Фото Наталії Жовнір 











На голубому попелі весни,
Яка згоріла на догоду літу,
Тремтять росинки - ніби самоцвіти,
Ввібрали теплі кольори вони.
Коротка ніч. Усміхнене світання.
На небосхилі - зіронька надій.
День прокидається - такий дзвінкий,
Неначе пісня першого кохання.
Так хороше! Так любо! І здається,

Що жодна хмара чорна, грозова
Собою сонечка не захова,
Допоки в тебе в грудях серце б'ється.


Наталія Жовнір






0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Коментарі (Atom)