Багато людей звикло сліпо довіряти всьому, що кажуть по
телевізору та пишуть у газетах. Далеко не всі вміють критично сприймати й аналізувати інформацію,
яка величезним потоком ллється з різних ЗМІ. Хоча є громадяни, які називають
телевізор «зомбоящиком», Інтернет – «помийною ямою» (мовляв, кожен вкидає туди,
що заманеться), а газет узагалі не читають. Але якщо повністю відірватися від
джерел інформації, можна випасти з контексту подій і не знати, що відбувається,
не дізнатися про небезпеку, якщо вона, не дай Бог, насправді виникне.
Отже, бути в курсі подій все-таки потрібно, але необхідно
навчитися відрізняти маніпуляції та пропагандистські трюки від правдивої
інформації.
У житті взагалі, а
в умовах гібридної війни особливо важливо вміти правильно орієнтуватися в
інформаційному морі, відрізняти фейки і нахабну брехню від правдивих
повідомлень, фактів. Інформаційна гігієна не менш важлива, ніж фізична. Адже
через маніпуляції зі свідомістю людей у багатьох виникає страх, почуття
непевності, а в декого й ненависть до
певних груп населення.
Коли починається вплив на емоцію, бар’єр критичності
падає. Маркер маніпуляції – емоція «зашкалює». Якщо відчуваєте, що почався
вплив на емоцію, знайте, що то вже пропагандистський трюк, маніпулювання.
Треба вміти розрізняти: ось тільки фактаж, а далі вже
коментарі - вплив на емоцію.
Під час тренінгу для блогерів у Полтаві, який
організувала і проводила Суспільна служба України за участі Національної спілки
письменників України, про це говорила перед аудиторією журналістка Олена Бурим,
котра тривалий час працювала на
телебаченні. Олена зазначила, що за кордоном є газети, на сторінках яких
роблять помітки різними кольорами: тут - тільки фактаж, а там – судження… У нас поки-що
таких поміток не роблять, отже, нам треба бути особливо пильними і розрізняти
самим: ось – факт, а тут уже багато суджень – маніпуляція.
Маніпуляція розрахована на масу, яка жує одну й ту саму
жуйку.
-
Бабуся,
котра чекає початку серіалу по телевізору, не буде думати ні про які стандарти.
Новини, які озвучуються перед серіалом, вона сприймає як фон, - вважає Олена
Бурим.
Є, зокрема, такий вид маніпуляцій, як маніпуляція цифрами.
Точність - це реальні цифри, конкретні імена.
-
Якщо
тебе засліплює Сонце – примруж очі: ти розрізниш плями, - сказала Олена Бурим.
– Після того, як пішла з телебачення, де бачила некоректну роботу режисера й
оператора, я два місяці не могла нічого дивитися…
Журналістика повинна бути незалежна. Цю незалежну журналістику
повинні виховувати ми, споживачі інформації.
Учасників тренінгу Олена Бурим учила розбирати сюжет і
шукати відповіді на запитання: «А де це було? Коли?».
До міркувань і суджень треба ставитися критично і
розуміти, що коли оціночні судження подаються з емоцією – то вже маніпулювання.
Кожен починає інтерпретувати подію чи обставини по своєму, додає щось від себе.
Так інформація викривляється.
Як зрозуміти, що достовірне? – Є компетентне джерело,
документ (показаний), думки кількох різних експертів.
-
Ми
не розбірливі в своєму медіа-споживанні, не даємо запиту на якісний продукт, -
зауважила Олена Бурим. – Зараз у журналістиці багато позитивних зрушень,
проводяться тренінги, але все це – крапля в морі для журналіста і масового
споживача. Якщо споживач буде «їсти» все підряд – хіба буде виробник продукції
робити ставку на якість?..
Перед тим, як це питання було підняте на тренінгу для блогерів
у Полтаві Оленою Бурим, три організації - Академія української преси, Stop Fake
(Стоп фейк) та IREX провели в 14-ти регіонах тренінги під назвою – засторогою "Не
втони в інформаційному дощі". Попередньо підготували по 30 тренерів на кожен
регіон, охоплений Проектом, що реалізувався в Україні, й зокрема на Полтавщині,
за підтримки Міністерства закордонних справ Канади з метою допомогти громадянам
України стати більш грамотними користувачами медійної продукції. Ці тренери й
учили українців розрізняти, коли їхньою свідомістю маніпулюють, відрізняти
правду від обману. Тренінгами охопили більше 12 тисяч чоловік.
У Полтаві також кілька тренерів працювало з різною
аудиторією: з учителями та лікарями, в тому числі сільськими, зі студентами,
міськими робітниками, службовцями, домогосподарками… Усім бажаючим надали
можливість брати участь у цих тренінгах можуть абсолютно безкоштовно.
Зокрема, у полтавській міській бібліотеці-філії №2 тренінг
"Не втони в інформаційному дощі" цікаво провела тренер Тетяна Ярослав.
Зібралася різнопланова аудиторія: студенти Полтавського національного
технічного університету, Полтавської державної аграрної академії, Полтавського
технікуму харчових технологій, Полтавського комерційного технікуму,
Харківського політехнічного інституту, а також користувачі бібліотеки солідного
віку.
Тетяна Ярослав, яка веде курс медіагармотності для дорослих,
з більшістю студентів - учасників тренінгу в бібліотеці №2 вже працювала раніше,
але цього разу до знайомих їй молодих
людей приєдналися нові.
Тетяна Олексіївна, навчаючи учасників тренінгу краще орієнтуватися в інформаційному морі,
наголошувала, що в інформаційну добу вміння відрізнити фейк від правдивого повідомлення
надзвичайно важливе.
Отже, ми маємо вчитися розрізняти, інформація перед нами,
пропаганда чи фейк. Є чесні журналісти, котрі за будь-яких обставин стоять на
своїх принципах, але багато й таких, що в погоні за сенсацією «з мухи роблять
слона», за хороші гроші викривляють правду або продукують абсурдну брехню.
Фейк – це те, що схоже на правду, але насправді нею не є.
Як він виникає? – Журналіст ріже інтерв’ю на шматочки, синхрони, з контексту вихоплює
фразу, яка в хитрій комбінації отримує інший зміст.
Учасникам тренінгу "Не втони в інформаційному
дощі" показали відео, де простежуються і коментуються маніпуляції,
здійснені ЗМІ. Всі разом за маркерами визначали, де інформація, а де
пропаганда.
У ЗМІ, в Інтернет-простір вкидається багато відвертої
дезінформації. Таке практикувалося і в минулому (наприклад, гітлерівці в роки
другої світової війни поширювали дезінформацію, щоб дестабілізувати ситуацію і
посіяти страх), а для наших складних днів
це явище особливо характерне.
У СРСР була тотальна пропаганда. До наших днів дійшов сатиричний
діалог: «Не читайте зранку радянських газет». – «Так інших же немає!». –
«Взагалі не читайте».
Соціологічне дослідження показало, що сьогодні українці
найчастіше з усіх ЗМІ використовують телевізор. Мабуть, у генах від первісних
людей залишилася звичка збиратися навколо вогнища. Тепер родина збирається біля
телевізора, хоча краще було б його вимкнути і просто душевно поспілкуватися,
почитати хорошу книгу чи авторитетне друковане видання, яке заслуговує довіри.
Але багато хто дивиться телевізор, не вміючи орієнтуватися в інформаційному
морі, беззастережно довіряючи телебаченню, і потрапляє під вплив маніпуляцій.
Що таке медіа? – Це бізнес. Але медіа-ринку в нас немає, отже,
цей бізнес в Україні не прибутковий. У Великобританії, де є медіа-ринок, засобам
масової інформації платить громада, вона з них і питає… Тому ЗМІ там більш
правдиві.
Медіа-бізнес в Україні має власника. Навіщо власникові
тримати засіб масової інформації? – Через нього можна впливати… Чи є на
телеканалах об’єктивність? – Відстежуйте, хто власник каналу, про що
йдеться в сюжетах, і робіть висновки. Зрозуміло, на роботу журналіста власник
певним чином впливатиме. Тому інформація не завжди правдива. Залежні журналісти
не показують правду, яка не відповідає політиці каналу. Хоча в своїй роботі вони
мають керуватися журналістськими стандартами. Цим визначається ступінь
професіоналізму журналіста. Готуючи матеріал, журналіст, який керується
стандартами, вислуховує кілька сторін, показує позиції кожної сторони, висновки
аргументує.
Має бути відмежування фактів від думок і коментарів. У
теленовинах ведучий не має права висловлювати свій погляд на подію. Може
висловлювати свою авторитетну думку тільки якщо передача авторська.
Про все це говорили тренери на тренінгах у Полтаві. Вони
наголошували, що Інформацію, яку ми отримуємо, треба вміти тестувати на
достовірність. З’ясовувати, по-перше, з якого джерела вона взята. Часто
джерело анонімне або використовується архівний матеріал, минулорічна картинка…
Потрібна точність – ретельна перевірка назв, імен, цифр. У цифрах, іменах,
поняттях можуть бути помилки, заголовок може не відповідати змісту. А ми
перенасичені новинами, тому часто в стрічці новин заголовок прочитаємо - і все.
А заголовок нерідко не більше ніж приманка для читача.
Часто ми можемо не отримати інформацію в усій повноті або
отримати в потрібній комусь інтерпретації. Існує цензура держави, організації або групи людей. Є і само
цензура - професія журналіста доволі небезпечна...
Тому рейтинг свободи української преси знову перемістився
вниз.
Справжність використаних у ЗМІ фотографій можна
перевірити, для цього є певні інструменти. Час зйомки визначається за тінню і
положенням сонця, місце - за допомогою математичних і астрономічних розрахунків.
***
Знаєте, що означає термін «джинса»? - Приховану рекламу.
Якщо в замовника є гроші, він може знайти фахівців, які
знімуть для нього будь-який сюжет. І знайдуться люди, готові підіграти, за
певну плату імітувати те, чого не було. І покотиться хвиля, лавина фальсифікованої
інформації… Диктор у телепрограмі говорить
швидко - ми не встигаємо осмислювати
почуте. Якщо люди не підготовлені до критичного сприйняття того, що їм говорять,
і не замислюються над почутим, цей потік «змиває» розум, інформаційна «черга» призводить до паніки, -
констатували тренери, які вели тренінги під назвою «Не втони в інформаційному
дощі».
Фахівець у галузі кіно Олександр Гавриленко, який
приїжджав у Полтаву з Ірландії, розповідав на зустрічі з шанувальниками
особистості гуманіста, правозахисника, письменника, котрий завжди відстоював
правду і справедливість Володимира Короленка в літературно-меморіальному музеї
його імені, як при створенні фільму за маніпулятивними технологіями виставляються
типажі, йде перебудова кадру. Ловкачі вміють будувати кадри так, щоб ті
впливають на підсвідомість, - застеріг гість із далекої, але дружньої нам
країни.
Емоційне забарвлення подачі інформації притягує увагу.
Один із засобів маніпуляцій - двозначні заголовки. Іноді в ЗМІ гуляють цілі інформаційні
хвилі: одна газета надрукує лжесенсацію - інші передрукують…
Заради формування певного погляду, ставлення до особи чи явища часом надається неповна інформація,
приховується якийсь аспект, зміщується акцент, цілеспрямовано висмикуються
фрагменти з контексту. Пропаганда може ґрунтуватися частково на правдивій
інформації – і ти вже віриш… Змішування фактів з несправжньою інформацією,
переповідання чуток, які неможливо перевірити – то обдурювання людей. Об’єднуючи в одному
матеріалі не пов’язані події, використовуючи емоційно забарвлені слова і
категоричні судження, маніпулятор має на меті певним чином вплинути на тих, хто
отримає таку інформацію.
Коли джерелом інформації виступає «невідомий чоловік»,
звичайній людині перевірити факт практично неможливо. Наприклад: «Микола
Дульський почув від не названих осіб» - то чутки, фактів тут немає. Часто
спостерігається маніпуляція заголовками:
«Радикали якісь…» - імен тут немає.
***
Коли в зв’язку з бурхливими подіями, які розпочалися
наприкінці 2013 року і набули найбільшої гостроти в 2014-му, на людей хлинув
потік неправдивої інформації, колишні випускники Києво-Мигилянської академії створили
організацію «Стоп фейк». Вони на добровільних засадах почали проводити
розслідування, що насправді було, а де ЗМІ здійснювали маніпуляції зі
свідомістю людей, щоб кинути тінь на українську владу.
Багато шейків циркулює соціальними мережами. Треба дуже
обережно клікати, щоб не розповсюдити фейк. Наприклад, був поширений пост:
«Львівська підземка визнана найкращою». А її у Львові… немає. У цьому місті стоять будинки, яким по 600 років – то архітектурні
пам’ятки. Отже, підземку там не можна будувати. А люди, які
цього не знали і не перевірили, прийняли жарт за правду.
Дуже багато маніпуляцій із
заголовками. Кинеться в очі, відкриєш – а там ідеться зовсім про інше.
Наприклад, пишуть: «Президент Хорватії прийняла рішення про візит…» - і люди,
які читають лише заголовки, вже чекають на її приїзд. А нижче заголовка йдеться
про те, що вона не приїде - пришле якогось міністра). І т. п.
Застосовуються і маніпуляції з експертами. Наприклад, за
американського політтехнолога видавали… продавця страховки. Він у багатьох
передачах брав участь як експерт у різних галузях.
Що вже говорити про маніпуляції з фотографіями!..
І з відеокадрами намагаються маніпулювати. Зняте на
польському кордоні відео (якщо уважно подивитися, це видно неозброєним оком)
намагалися подати, як сюжет про події, що відбуваються в зовсім іншому місці.
Учасникам тренінгів "Не втони в інформаційному
дощі" порадили шукати збалансовані новини на таких каналах, як «Бі-бі-сі
Україна». Показували відеозапис, як журналісти цього каналу розслідували
брехню. Журналісти цього каналу дотримуються стандартів, балансу думок, часу
на висловлювання представникам різних сторін дискусії надають порівну.
Практично всіх можна зомбувати, - застерігають люди,
натреновані розрізняти фейки і прямі наклепи. Частина людей стійка до
дезінформації, але навіть на таких можна якось вплинути. Одним ударять страшилками
по нервах, інших спіймають на марнославстві... На кожного у маніпулятора є
гачок. Тому найбільш правильна позиція в наш час – сумнів. Також треба працювати
над своїми мінусовими сторонами. Маніпулятори добре знають, що декого можна
ловити на страх, і використовують цю людську слабкість у своїх технологіях.
Масштабним є поширення в Інтернеті зовсім безглуздої
інформації, яку дехто сприймає на віру. Звертайте увагу на підозрілі акаунти в
соціальних мережах – коли вони були створені і для чого. Коли з’являється
шокуюча інформація і йде її хвилеподібне
поширення – інформаційна хвиля - стережіться!
Навіть у книжках бувають фейки, а старше покоління ж звикло
довіряти друкованому слову… Учасники організації «Стоп фейк» виявили,
наприклад, книжку, в якій вміщене фото нібито з Канади, і стоять прізвища
нібито авторів – реальних осіб. Але коли перевірили – виявилося, що ті люди взагалі
не писали книжок.
Є програми, за допомогою яких можна з’ясувати,
чи картинка оригінальна, а чи вона зазнала обробки в фото шопі. Коли дивитеся
відео, також звертайте увагу на деталі – назви об’єктів, вуличні таблички,
автомобільні номери, і на мегадеталі – географічну місцевість. Також
дослухайтеся до свідчень очевидців: чи є
в тому, що вони кажуть, підтвердження тез,
які хочуть донести до споживачів інформації журналісти, чи вони говорять про
загальні речі.
Вигадок, маргінальних сайтів дуже багато. Ми більше
довіряємо західним ЗМІ, але навіть там вони бувають різні...
***
Мова ворожнечі звучить звідусіль на рівні медійному. Вона
спрямована на спільноти, всередині яких є конфлікт. Мова ворожнечі роз’єднує. Медіа – страшна сила, якщо направлена в таке русло… Треба навчитися
розрізняти мову ворожнечі й знати, як не потрапити під її вплив.
Слід бути обережними з певними словами. Роми, наприклад,
дуже ображаються, коли їх називають циганами (журналіст, який поважає себе, робити цього не буде).
Журналісти повинні вміти розрізняти поняття. Про
внутрішніх переселенців часто пишуть «біженці», але ж біженці – то ті, які
втікають в інші країни.
Ми стереотипно сприймаємо тих, хто не схожий на нас за
національною, соціальною чи іншою
ознакою. Часто неправильно оцінюємо ситуацію і обставини. Наприклад, якщо
чоловік з бородою і рюкзаком, дехто підозрює, що він може виявитися терористом
– а то може бути звичайний турист. Так
працюють стереотипи. Хоча зайва обережність, звичайно, не завадить, тим більше
в наш тривожний час.
***
До речі, днями - 14 липня - в Полтаві відбувся тренінг
для журналістів на тему "Як
дотримуватися стандартів журналістики в умовах популізму, постправди та тиску з
різних сторін?". Його
організували Національний
прес-клуб "Українська перспектива" та Полтавський прес-клуб. Тренінг провела медіаексперт, координатор проекту з
моніторингу регіональних ЗМІ, редактор рубрики "Медіадослідженняя" на
сайті "Happy Misto.od.ua", доцент кафедри реклами та зв'язків з громадськістю Одеського національного
університету імені І. І. Мечникова Наталія Стеблина.
Наталія Жовнір
Фото автора
0 коментарі:
Дописати коментар