47 років тому на місці курорту Коблево лише повзали змії та літали орли…

липня 28, 2017 Unknown 0 Comments




Більше 70 пансіонатів та баз відпочинку курорту Коблево розмістилося на узбережжі Чорного моря в Миколаївській області України. Приблизно на десять кілометрів вздовж моря тут тягнуться широкі піщані пляжі. Особливість цього курорту в тому, що на його території немає житлових будинків – тільки готелі та інші споруди, призначені для відпочинку.

Коблево припадає до серця відразу, в це місце закохуєшся з першої зустрічі. Курорт приваблює красою і затишністю центральної частини, спокійною, позитивною атмосферою. Пальми в Коблево є лише на територіях окремих баз відпочинку. Прогулюючись берегом моря, ми побачили симпатичні маленькі пальмочки на межі території одного з пансіонатів і пляжу. Здебільшого ж окрасою курорту є високі пірамідальні тополі. Є й інші дерева, і сосновий бір зеленіє на українській (більш тихій) частині курорту. Молдавська зона (назва залишилася з радянських часів, коли створювався і розбудовувався курорт Коблево на чорноморському узбережжі) більш гомінка, бо тут центральна набережна. А це - багатолюддя в розпал сезону, дискотеки з голосною музикою, ресторани, кафе, куди  відпочиваючі приходять не просто повечеряти, а  поспілкуватися, провести час.

Але найголовніше – море, яке особливо красивим буває увечері, коли починає заходити Сонце. Прекрасний пейзаж із грайливими хвилями, чайками та веселковим забарвленням води просто зачаровує. Ним можна милуватися безкінечно, повільно прогулюючись вздовж лінії прибою. Хвилі набігають на босі ноги, іноді бешкетливо жбурляють бризки на одяг. Увечері небагато людей заходить у воду – вдосталь наплававшись і нагойдавшись на хвилях зранку та вдень, цієї пори більшість відпочиваючих просто виходить на прогулянку. По берегу бродять, на березі стоять, поки стемніє. Адже так романтично, коли навколо тільки пісок, вода і чайки… Дехто навіть танцює в темряві на мілководді під музику, яка долинає з танцювальних майданчиків баз відпочинку.

А в цей час на центральній набережній життя також вирує. Розваги, торгівля, звучання красивих мелодій, безкінечний «броунівський» рух відпочиваючих… Усі одночасно  рухаються в різні боки, і є в цьому, на перший погляд, хаосі своя цілеспрямованість.

На набережній і вдень людей багато, а якби їх щільність ще збільшилася, не було б як і пройти одне повз одного – довелося б протискуватися…

Популярність курорту особливо зросла за останні три роки. Найбільше облюбували для відпочинку Коблево білоруси. Турагенти розводять руками, коли не можуть розмістити інших бажаючих відпочити там, де вони просять, кажуть, що білоруси викупляють для відпочинку цілі пансіонати… Але це добре, що до нас їдуть, правда ж?

Залишилися хороші спогади про перші відвідини курорту Коблево в 2014 році і тижневе перебування тут в 2016-му, з виїздом на день в Одесу. Одеса близько (за 40 кілометрів від Коблево навпростець і 50 – автомобільними дорогами). Одеса яскрава, весела, гомінка… чудова! Але в Коблево наша група екскурсантів поверталася з Південної Пальміри майже як додому.  Недаремно кажуть: до хорошого швидко звикаєш.  



***


Курорт Коблево був побудований у 1970 році. Доти на місці теперішніх ошатних пансіонатів і баз відпочинку повзали змії і літали орли…  Першими тут  відпочивали студенти. Ще в радянські часи курорт був умовно розділений на дві частини. Ту, де були побудовані бази відпочинку молдавських підприємств, назвали, відповідно, молдавською, а другу, де виросли пансіонати  миколаївських підприємств – українською. Ці назви й сьогодні використовують для орієнтації - де що знаходиться, але конкретної межі між молдавською і українською частинами курорту ви, звичайно, не знайдете. Принаймні географічно вона не окреслена.

Температура води в морі може змінюватися залежно від течії. З семи днів, які ми перебували в Коблево в середині серпня минулого року, перші три (13, 14 і 15 серпня) вода була холодна настільки, що наше купання в ній можна назвати екстремальним. Заходити в таку воду наважувалися лише одиниці, і то не надовго. Ми ж навіть трохи поплавали. Зате яке приємне відчуття на шкірі, коли з такої води виходиш на сонце!.. Таке купання бадьорить, справді бадьорить.

Наступні ж чотири дні нашого перебування в Коблево вода була прекрасна, достатньо тепла, щоб довго плавати і ніжитися в ній. І не штормило – йшла легка грайлива хвиля.

Мешканці місць, близьких до Коблево, вміють визначати, коли «прийде» тепла вода, по напрямку вітру. На третій день нашого екстремального купання (а більше – загорання на піску) мешканка міста Южного Одеської області, що  знаходиться за 30 кілометрів від курорту Коблево, яка набирала групу на екскурсію в Одесу, сказала нам: «Завтра буде тепла вода в морі. Бачите - вітер звідтіля…». Світлана, - так, виявилося, звуть цю жінку, - вказала на безмежний морський простір перед нами, коли ми стояли на березі. Вітер був не сильний, теплий, дув у нашу сторону. Уже на ранок наступного дня вода в морі, справді, стала теплою.

Світлана розповіла, що ще за кілька днів до нашого приїзду в Коблево стояла спека 40 градусів, і вода в морі була ніби підігріта в чайнику. Така вода не освіжала. Щоб освіжитися, краще було покупатися в басейні в аквапарку (і навпаки – коли в морі вода дуже холодна, в аквапарку можна поплавати в теплішій). Аквапарків у Коблево два, один у самісінькому центрі. А той, що знаходиться далі, кажуть, найбільший в Україні.

Комарі у Коблево нам зовсім не дошкуляли. За тиждень перебування на цьому курорті ми не побачили і не почули жодного комара, хоча спали з відчиненими дверима балкона. Можливо, нам тому так пощастило, що жили в пансіонаті, який знаходиться на віддалений частині курорту в хвойному лісі, далеко від лиману?

… Коблевська Пересип. Чаша, заповнена водою. Навкруги, скільки видно - Чорне море, яке розкинулося на дві тисячі кілометрів. Звідки взялися лимани? - 600-700 років тому вони відділилися від Чорного моря, вода стала прісною. Село поблизу лиманів, отримало назву Коблево на честь діяча, пов’язаного з цим краєм Томаса Кобле. Тут, до речі, була колись грецька пристань…

Про далекі сторінки з історії Коблево ми почули, звичайно, від Світлани – вона екскурсовод, володіє цікавою інформацією і про Коблево, і про Одесу.

Зауважу для тих, хто не знає: не плутайте селище Коблево (де діє завод відомих коблевських вин) з курортом Коблево: між ними п’ять кілометрів відстані.  


Фотографії зроблені під час відпочинку в Коблево.


0 коментарі:

Дописати коментар

Липень

липня 26, 2017 Unknown 0 Comments


Липень. Спека. Корівок лінивих
стережуть пастушата малі.
Бродять хмарки побіля землі,
де гуркочуть комбайни на нивах.



Все як завжди у липні бува:
в теплих ріках - водиця шовкова,
ще густа і зелена трава -
буйноцвітна, духмяна, медова...

0 коментарі:

Дописати коментар

Чого чекати від пенсійної реформи?

липня 22, 2017 Unknown 0 Comments


У Харкові презентували проект пенсійної реформи, який після цього в першому читанні затвердила Верховна Рада


Очікується, що новий пенсійний закон в Україні вступить у дію 1 жовтня 2017 року. Автори проекту пенсійної реформи переконують: вона спрямована на захист інтересів людей, які чесно працювали і заробили собі пенсію. Проект прогресивний і вселяє оптимізм.

У липні в місті Харкові відбулася прес-конференція з актуальних питань пенсійного реформування, Серед учасників з різних регіонів України були і журналісти з  Полтави.   

На харківській землі, в медіа-центрі газети "Время" гостей привітала заступник Харківського міського голови з питань охорони здоров'я та  соціального захисту населення, професор, завідувач кафедри соціології, управління та соціальної роботи Харківського національного університету імені  В. Каразіна, заслужений працівник соціальної сфери Світлана Горбунова-Рубан. Пані Світлана наголосила, що тема, яка зібрала за круглим столом компетентних осіб і журналістів, дуже актуальна. Ще пані зауважила, що ця пенсійна реформа буде довгостроковою.

- Сьогодні ми вперше представляємо проект пенсійної реформи на прес-конференції. Питання важке, - сказав заступник Міністра соціальної політики України Микола Шамбір. - Звичайно, пенсії в більшості українців маленькі, може, найменші в Європі, і це погано. Але не все  залежить від пенсійної системи. На розмір пенсії впливає зарплата і стаж роботи. При 12 мільйонах пенсіонерів у нас 13,1 мільйон застрахованих. По суті, маємо одного працюючого на пенсіонера. Це велике навантаження на працюючих. Донедавна мінімальна зарплата не забезпечувала навіть мінімальної пенсії. Треба було ситуацію змінювати. З січня підвищили заробітну плату, відірвали її від прожиткового мінімуму - і сьогодні вже бачимо певні результати.

Друге, що потрібне для реформування - виведення заробітної плати з тіні. Слід робити все, щоб стимулювати підприємців працювати відкрито. Це впливає і на конкурентність економіки. Дещо в цьому напрямку вже здійснено.

Йшлося і про посилення страхових принципів.

Практично всі, хто працює офіційно, охоплені пенсійним страхуванням,  окрім селян. Коли у них настане пенсійний вік, їм треба буде щось платити – отже, держава муситиме призначати соціальну допомогу.

Солідарна система ще довго буде основною в державі
 

- Сьогодні солідарна система є основною в державі, і ще довго буде, - переконаний Микола Шамбір. - Накопичувальна не впроваджуватиметься  певний час, а пенсії треба платити щодня.  

З 2014 року деякі пенсії були практично заморожені (не підвищувалися). Микола Шамбір наполягає: кожній людині необхідно заплатити те, що вона заробила. Законопроект пенсійної реформи, на його думку, спрямований на встановлення абсолютної соціальної справедливості.

Журналістам розповіли про основні принципи побудови пенсійної системи і забезпечення її стійкості, пояснили, в якому порядку розраховується розмір пенсії за віком.

Важливе питання - осучаснення пенсій
 

Ситуацію з дефіцитом Пенсійного фонду, яка була негативною і в 2016 році лише погіршилася, з січня 2017 року змінили. Після підвищення майже втричі мінімальної заробітної плати пенсії будуть забезпечуватися внесками. Якщо людина отримує зарплату більшу за мінімальну, це вплине на розмір її пенсії в майбутньому.

- У нас, по суті, закладені умови для осучаснення пенсій і перерахунку, - сказав Микола Шамбір. - Цього року коштами фонду оплати праці забезпечено виплату пенсій. Ми повинні розуміти, що пенсія  не забезпечується державою - людина сама її заробляє. У молодому віці про це не задумуєшся, а питання серйозне. Час летить дуже швидко...

Особливе завдання - забезпечення гнучкого коридору пенсійного віку. Автори проекту пенсійної реформи старалися уникнути його підвищення.

Тривалість життя та стан здоров'я людей в Україні

             Микола Шамбір запевнив: по цьому показнику (18-20 років отримання пенсії) ми на рівні європейському.

          - "Перекосу" в питанні пенсійного віку на сьогодні у нас немає, як немає поки-що й умов для його збільшення, сказав він. - Коли тривалість життя збільшиться, загальний показник здоров'я буде оптимістичним - зможемо говорити про підвищення пенсійного віку. Людина повинна виходити на пенсію у незмінному віці (шістдесят років залишаємо), але пенсію заробити, - пояснив Микола Шамбір.

Другий показник - мінімальний страховий стаж. Міжнародний стандарт - 15 років.

- Тепер людина вийде на пенсію пізніше, але отримає її. Не змінилися показники - змінилися умови, - уточнив заступник Міністра.

Різниця в розмірах пенсій, які отримують люди, котрі в різний час їх оформили, суттєва, бо не здійснювалася нормальна індексація... Це ключова проблема.

У 2017 році розмір мінімальної зарплати зріс майже втричі. Розмір пенсії,  залежно від того, в якому році людина її оформила, може відрізнятися до трьох разів… Одне з завдань реформи - в межах існуючих ресурсів підняти "старі" пенсії до відповідного рівня. Ініціатори і провідники реформи сподіваються через два-три роки усунути різницю в розмірах пенсій, які отримують громадяни.

Заступник Голови Правління Пенсійного фонду України Владислав Маслак назвав фінансовий стан пенсійної системи на сьогодні стабільно оптимістичним:

- Пенсія виплачується стабільно і вчасно, в потрібний день її отримує кожен пенсіонер, - сказав  він. - Базою є заробітна плата. Підвищення мінімальної зарплати призвело до зростання пенсійного фонду.

 Владислав Маслак вважає, що з такою динамікою фінансові питання пенсійної реформи незабаром будуть повністю вирішені.  

-         Дехто каже: "Пенсійний фонд дотується". Але в цьому немає нічого поганого. Так було, є і буде, - роз'яснив заступник Голови Правління Пенсійного фонду України. - Пенсійний фонд ще й оператор коштів бюджету. Є пенсії військовослужбовців, чорнобильців – тих, кому держава гарантувала надбавку, підвищення виплат. Це обов'язок державного бюджету. Держава має доплачувати людям, у яких розмір страхових внесків менший за мінімальний.

Деякі люди заробили дострокові пенсії на підприємствах. Якщо ті підприємства ще діють - вони й виплачують, а якщо ні - на це витрачаються кошти з державного бюджету.  Виплати здійснюються через Пенсійний фонд.

 Отже, Пенсійному фонду нав’язали невластиві функції?

Технічна готовність у Пенсійного фонду буде, і до першого жовтня він  забезпечить перерахунок

Прес-конференцію організували, щоб донести інформацію до людей, заспокоїти трохи…

Заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Тетяна Пінченко розповіла, як здійснюється соціальний захист населення. на прикладі Харківської області. 45-ти тисячам пенсіонерів різних категорій пенсії виплачуються в передбачені терміни, через поштові відділення або банківські. Всі кошти фінансуються своєчасно.

- Молодь повинна мислити, перспективу для себе малювати, а люди, які на пенсії - мати гарантії, - вважає Тетяна Пінченко. - Майбутні пенсіонери теж зацікавлені в розвитку цієї системи. Зміни потрібні.

На сьогодні лише у Харкові та Вінниці створені "прозорі офіси"

- Ми повинні подавати інформацію зрозуміло, охоплюючи всі нюанси, - сказала Тетяна Пінченко, - для цього й організовуємо "прозорі офіси". І молодь приходить до нас із запитаннями: сьогодні - про допомогу на дитину, а потім запитуватимуть про пенсії: як заробити, оформити... Якщо кажемо, що ми - європейська держава, то людей повинні обслуговувати в європейських офісах, створювати умови для належного прийому громадян.

            Що буде з пенсіями держслужбовців?

Микола Шамбір пояснив:

- Пенсійна реформа передбачає нарахування пенсій за єдиними правилами. Переходимо на один принцип, будемо позбавлятися всіх спеціальних режимів. Пенсії тих, хто вже вийшов на пенсію як держслужбовець, ми залишимо, як перехідне положення, але перерахунку їх не передбачаємо. Для державних службовців буде вигідніше перейти на загальну пенсію. Це буде здійснюватися навіть автоматично.

"Питання фермерів дуже хвилює"
 

Полтавщина - область аграрна, тому запитання, які задали полтавці заступникові Міністра соціальної політики України, стосувалися насамперед пенсійного забезпечення фермерів  та осіб, які ведуть індивідуальні господарства. Становище останніх особливо неоднозначне...  

Микола Шамбір запевнив, що законопроект реформи передбачає повне охоплення пенсійним страхуванням фермерів. Залучення до цього процесу всіх фермерських господарств на загальних умовах буде обов'язковим. З особистими селянськими господарствами ситуація складніша:

- Шукаємо елементи залучення осіб, зайнятих в особистих господарствах, до пенсійного страхування через форми державної допомоги, - сказав Микола Шамбір. - Ми не одні в такій ситуації - це проблема практично всіх країн.  Знаємо про негативний досвід Польщі, коли там спробували залучити всі індивідуальні селянські господарства в окрему пенсійну систему...

Проблема особистих селянських господарств непроста. У багатьох випадках хтось із господарів десь на заробітках. У село зараз заходить багато великої техніки, зайнятість людей падає...

-         Але треба охопити всіх селян страхуванням - добровільним, різним, щоб у майбутньому вони були захищені. Це питання стабільності держави в цілому, - наголосив Микола Шамбір.

"Що робити з заробітчанами?"

- Немає однієї відповіді - варіантів дуже багато, - сказав заступник Міністра соціальної політики України, коли його запитали: "Що робити з заробітчанами?". - У нас є договори по цьому питанню з Португалією, Іспанією, Польщею, куди мігрує найбільше наших людей. Треба і далі заключати договори з країнами, де працюють українці. Заробітчанин може приїхати в Україну й укласти угоду про добровільну сплату внесків у Пенсійний фонд, а може зробити це за кордоном (упродовж півроку після прибуття) і сплачувати. І підприємство може платити за працюючого, хоча таких прикладів у нас поки-що немає. Маємо добровільні угоди (не дуже багато). Над цим питанням треба ще працювати. Людина повинна бути застрахованою, платити внески, адже колись вона претендуватиме на пенсію.  

"Щоб запустити накопичувальну систему, треба зробити кроки, які захистять кошти"
 

Ще в 2003 році прийнятий Закон про трирівневу пенсійну систему.

Але віз і досі там… Солідарна система та добровільне накопичення діють, а щоб запустити третій рівень - треба зробити кроки, які захистять кошти, пояснив Микола Шамбір.

- З 2004-го, та навіть з 2000-го року ведеться реєстр застрахованих осіб, роботодавців, які сплачували за працівників необхідні суми в Пенсійний фонд. Але це стосується солідарної системи, - сказав він. - Солідарна система завжди стабільна, а накопичувальна вразливіша. Питання щодо гарантій захисту коштів у накопичувальній системі вивчаються. Коли будуть прийняті рішення, забезпечені гарантії – буде дана і дорожна карта на запуск цієї системи. Упродовж двадцяти п'яти - тридцяти років людина має накопичувати кошти собі на пенсію. Не можна допустити, щоб  через тридцять років вона прийшла до нас і запитала: "Куди ви поділи кошти?". Отже,  слід прорахувати всі ризики.

У накопичувальній системі кошти кожного працівника мають перераховуватися на його особистий рахунок.

Пенсії працюючим пенсіонерам виплачуватимуться в повному обсязі

Микола Шамбір запевнив, що після реформи пенсії працюючим пенсіонерам виплачуватимуться в повному обсязі.

- У 2014 році було обмеження, бо не вистачало грошей, - пояснив він. - Зараз ситуація змінилася.

Коли хтось згадав приклад Грузії, де всім платять однакову пенсію, заступник Міністра сказав, що не вважає його підходящим для наслідування.

- Якщо ми хочемо, щоб люди офіційно працювали, пенсія повинна нараховуватися від зарплати, - підкреслив він. - Ми не беремо приклад з Грузії - у них шістдесят відсотків тіньових зарплат. А коли людина працює офіційно, роботодавець за неї сплачує в Пенсійний фонд.  

"Вислуги років" не буде?

Питання про вихід на пенсію за вислугою років дискусійне.

- Коли достроковий вихід на пенсію вчителів при наявності необхідного стажу вітався, в галузі був надлишок робочої сили. Сьогодні ситуація інша - вже не вистачає цих фахівців, особливо хороших, - зазначив Микола Шамбір. - У цьому році вчителям суттєво підвищили зарплати, щоб заохотити їх працювати. Бо що ж виходить - коли працівник досягає максимального робочого ефекту, здобуває досвід, ми "випихаємо" його на пенсію за вислугу років? Це не добро, а зло. Такий пенсіонер увесь час отримуватиме маленьку пенсію, бо більшої не заробив. Відміна цієї пільги, навпаки, буде покращенням для людини, навіть проти її бажання. Я так вважаю.

 Після першого жовтня певний час за тими, хто набув право вийти на пенсію раніше (відпрацювавши 27 років), це право зберігатиметься. Але не варто бігти звільнятися з роботи.

- Людям, які не вийшли на пенсію за вислугою років (цим правом користуються не всі - лише від семи до десяти відсотків) виплачується допомога в розмірі десяти пенсій, - нагадав Микола Шамбір. - У будь-якому випадку одноразову допомогу всі отримають. Ми повинні людей ставити в однакові умови - всіх на єдину формулу. Скасування вислуги реформа передбачає, це не стосуватиметься тільки військової пенсії.  

Робочі місця, які займають пенсіонери, не цікаві для молодих

Світова практика показує, що ставлення до працюючих пенсіонерів радикально змінилося. Тепер вважається, що людина повинна якомога довше залишатися на ринку праці. Це дає внески в Пенсійний фонд, податки в бюджет, збільшення тривалості життя пенсіонеру.

-         Зауваження, що пенсіонери займають посади, яких не вистачає молодим, безпідставні: соціологія показує, що робочі місця, які займають пенсіонери, не цікаві для молодих, - пояснив Микола Шамбір. - Це місця, де невелика оплата праці, неповна зайнятість. Бувають, звичайно, винятки.

Ми часто чуємо слова – страшилки: "банкрут", "дірка в бюджеті"...

- Ці яскраві висловлювання, фрази, які не мають нічого спільного з реальністю, - запевняє заступник Голови Правління Пенсійного фонду України Владислав Маслак. - Пенсії виплачуватимуться стабільно, кошти були і будуть. Так побудована система виплати пенсій: вона збирає гроші і роздає. Але якщо не будемо реформуватися, тримати бюджет Пенсійного фонду стане  складніше, і система опиниться «на пороховій діжці»…

- У нас довго спостерігалося падіння кількості застрахованих осіб, - сказав Микола Шамбір. – Але минулого року почали долати негативну динаміку -    отримали збільшення кількості застрахованих. Легалізація зайнятості і створення робочих місць сприяють успіху. Ми могли б почати пенсійну реформу ще в 2016 році, але не ризикнули: треба було спочатку добитися легалізації зайнятості і підвищення зарплати, щоб мати стабільність. Зараз сприятливий час для реформи.

***

Після презентації на прес-конференції в Харкові проекту пенсійної реформи він був затверджений у першому читанні Верховною Радою.

 








0 коментарі:

Дописати коментар

Міжнародний день шахів

липня 22, 2017 Unknown 0 Comments


Міжнародний день шахів у Полтаві відзначали тиждень...


З ініціативи Всесвітньої шахової федерації (ФІДЕ) в 1966 році 20 липня оголошене Міжнародним днем шахів.   

У Полтаві багато шанувальників шахів і шахістів, які досягли в  інтелектуальній грі серйозних успіхів і звань.

Шахові турніри різних рівнів часто проходять на базі міських бібліотек.

У Міжнародний день шахів у полтавській міській бібліотеці-філії №2 відбувся святковий турнір. На початку суддя національної категорії, головний суддя міської Федерації шахів, відповідальний секретар обласної Федерації шахів Микола Олійник представив студента Вроцлавського університету Польщі Станіслава Василіва, який закінчив перший курс і вже став кандидатом у майстри спорту з шахів. В шахи Станіслав Василів почав грати в дев'ять років - у третьому класі. 

Завідувачка бібліотеки Юлія Коваленко ознайомила присутніх  з кращими книгами про шахи з фонду бібліотеки і показала цікаве відео, присвячене шахам.

У центральній бібліотеці міста Полтави шахістів з Міжнародним днем  шахів привітали трохи наперед – у неділю 16 липня, коли тут проходив турнір вихідного дня (в цій бібліотеці грають у шахи щонеділі).

Пригощаючи шахістів чаєм з медом та короваєм, під слайд-шоу на екрані (показ фотографій з шахових турнірів у цій бібліотеці) бібліотекарі розповідали про цікаві моменти з історії шахів. Ірина Бабаєва сказала, що  прототипом шахів була індійська гра чатуранга, а вже в IX-X столітті нашої ери шахи з’явилися на Русі. Популярність гри настільки висока, що в 1924 році була заснувана спеціальна організація – World Chess Federation, скорочено ФІДЕ. Гра потрапила спочатку на територію сучасного Іраку, потім на Близький Схід і тільки звідти вже в Європу.

Ірина Олександрівна запропонувала ознайомитися з постійно діючим переглядом літератури «Мистецтво гри в шахи», який на час недільного турніру перемістили в центр читальної зали.

Вона зазначила, що шахи згадуються не лише в науковій, а й у художній літературі.

- Ви пам'ятаєте чудову шахову партію з першої частини книги про Гаррі Поттера? - запитала Ірина Бабаєва.  - Ці  фігури не були повністю намальовані художниками: їх образи взяли з найбільш древнього набору шахів, який зберігся до нашого часу. Той набір датується XII століттям нашої ери, його імовірно створено в Ісландії або Норвегії. Перша в світі книга, надрукована англійською мовою, була про Троянську війну, а друга - про шахи.

До речі, лікарі рекомендують гру в шахи для поліпшення пам'яті.

Ще один шаховий турнір, присвячений Міжнародному дню шахів, відбувся сьогодні, 22 липня, у полтавській міській бібліотеці-філії №1, яка знаходиться на території "військового містечка".
Наталія Жовнір
Фото автора

0 коментарі:

Дописати коментар

Якщо тебе засліплює Сонце – примруж очі: ти розрізниш плями

липня 19, 2017 Unknown 0 Comments


Як відрізнити маніпуляції та пропагандистські трюки від правдивої інформації




Багато людей звикло сліпо довіряти всьому, що кажуть по телевізору та пишуть у газетах. Далеко не всі вміють  критично сприймати й аналізувати інформацію, яка величезним потоком ллється з різних ЗМІ. Хоча є громадяни, які називають телевізор «зомбоящиком», Інтернет – «помийною ямою» (мовляв, кожен вкидає туди, що заманеться), а газет узагалі не читають. Але якщо повністю відірватися від джерел інформації, можна випасти з контексту подій і не знати, що відбувається, не дізнатися про небезпеку, якщо вона, не дай Бог, насправді виникне.

Отже, бути в курсі подій все-таки потрібно, але необхідно навчитися відрізняти маніпуляції та пропагандистські трюки від правдивої інформації.

 У житті взагалі, а в умовах гібридної війни особливо важливо вміти правильно орієнтуватися в інформаційному морі, відрізняти фейки і нахабну брехню від правдивих повідомлень, фактів. Інформаційна гігієна не менш важлива, ніж фізична. Адже через маніпуляції зі свідомістю людей у багатьох виникає страх, почуття непевності, а в декого й  ненависть до певних груп населення.

Коли починається вплив на емоцію, бар’єр критичності падає. Маркер маніпуляції – емоція «зашкалює». Якщо відчуваєте, що почався вплив на емоцію, знайте, що то вже пропагандистський трюк, маніпулювання.

Треба вміти розрізняти: ось тільки фактаж, а далі вже коментарі - вплив на емоцію. 

Під час тренінгу для блогерів у Полтаві, який організувала і проводила Суспільна служба України за участі Національної спілки письменників України, про це говорила перед аудиторією журналістка Олена Бурим, котра  тривалий час працювала на телебаченні. Олена зазначила, що за кордоном є газети, на сторінках яких роблять помітки різними кольорами: тут - тільки фактаж, а там – судження… У нас поки-що таких поміток не роблять, отже, нам треба бути особливо пильними і розрізняти самим: ось – факт, а тут уже багато суджень – маніпуляція.

Маніпуляція розрахована на масу, яка жує одну й ту саму жуйку.

-                     Бабуся, котра чекає початку серіалу по телевізору, не буде думати ні про які стандарти. Новини, які озвучуються перед серіалом, вона сприймає як фон, - вважає Олена Бурим.

Є, зокрема, такий вид маніпуляцій, як маніпуляція цифрами. Точність - це реальні цифри, конкретні імена.

-                     Якщо тебе засліплює Сонце – примруж очі: ти розрізниш плями, - сказала Олена Бурим. – Після того, як пішла з телебачення, де бачила некоректну роботу режисера й оператора, я два місяці не могла нічого дивитися…

Журналістика повинна бути незалежна. Цю незалежну журналістику повинні виховувати ми, споживачі інформації.

Учасників тренінгу Олена Бурим учила розбирати сюжет і шукати відповіді на запитання: «А де це було? Коли?».

До міркувань і суджень треба ставитися критично і розуміти, що коли оціночні судження подаються з емоцією – то вже маніпулювання. Кожен починає інтерпретувати подію чи обставини по своєму, додає щось від себе. Так інформація викривляється.

Як зрозуміти, що достовірне? – Є компетентне джерело, документ (показаний), думки кількох різних експертів. 

-                     Ми не розбірливі в своєму медіа-споживанні, не даємо запиту на якісний продукт, - зауважила Олена Бурим. – Зараз у журналістиці багато позитивних зрушень, проводяться тренінги, але все це – крапля в морі для журналіста і масового споживача. Якщо споживач буде «їсти» все підряд – хіба буде виробник продукції робити ставку на якість?..

Перед тим, як це питання було підняте на тренінгу для блогерів у Полтаві Оленою Бурим, три організації - Академія української преси, Stop Fake (Стоп фейк) та IREX провели в 14-ти регіонах тренінги під назвою – засторогою "Не втони в інформаційному дощі". Попередньо підготували по 30 тренерів на кожен регіон, охоплений Проектом, що реалізувався в Україні, й зокрема на Полтавщині, за підтримки Міністерства закордонних справ Канади з метою допомогти громадянам України стати більш грамотними користувачами медійної продукції. Ці тренери й учили українців розрізняти, коли їхньою свідомістю маніпулюють, відрізняти правду від обману. Тренінгами охопили більше 12 тисяч чоловік.

У Полтаві також кілька тренерів працювало з різною аудиторією: з учителями та лікарями, в тому числі сільськими, зі студентами, міськими робітниками, службовцями,  домогосподарками… Усім бажаючим надали можливість брати участь у цих тренінгах можуть абсолютно безкоштовно.

Зокрема, у полтавській міській бібліотеці-філії №2 тренінг "Не втони в інформаційному дощі" цікаво провела тренер Тетяна Ярослав. Зібралася різнопланова аудиторія: студенти Полтавського національного технічного університету, Полтавської державної аграрної академії, Полтавського технікуму харчових технологій, Полтавського комерційного технікуму, Харківського політехнічного інституту, а також користувачі бібліотеки солідного віку. 

Тетяна Ярослав, яка веде курс медіагармотності для дорослих, з більшістю студентів - учасників тренінгу в бібліотеці №2 вже працювала раніше, але цього разу до  знайомих їй молодих людей приєдналися нові.

Тетяна Олексіївна, навчаючи учасників тренінгу краще  орієнтуватися в інформаційному морі, наголошувала, що в інформаційну добу вміння відрізнити фейк від правдивого повідомлення надзвичайно важливе.

Отже, ми маємо вчитися розрізняти, інформація перед нами, пропаганда чи фейк. Є чесні журналісти, котрі за будь-яких обставин стоять на своїх принципах, але багато й таких, що в погоні за сенсацією «з мухи роблять слона», за хороші гроші викривляють правду або продукують абсурдну брехню.

Фейк – це те, що схоже на правду, але насправді нею не є. Як він виникає? – Журналіст ріже інтерв’ю на шматочки, синхрони, з контексту вихоплює фразу, яка в хитрій комбінації отримує інший зміст.

Учасникам тренінгу "Не втони в інформаційному дощі" показали відео, де простежуються і коментуються маніпуляції, здійснені ЗМІ. Всі разом за маркерами визначали, де інформація, а де пропаганда.

У ЗМІ, в Інтернет-простір вкидається багато відвертої дезінформації. Таке практикувалося і в минулому (наприклад, гітлерівці в роки другої світової війни поширювали дезінформацію, щоб дестабілізувати ситуацію і посіяти страх), а для  наших складних днів це явище особливо характерне.   

У СРСР була тотальна пропаганда. До наших днів дійшов сатиричний діалог: «Не читайте зранку радянських газет». – «Так інших же немає!». – «Взагалі не читайте».

Соціологічне дослідження показало, що сьогодні українці найчастіше з усіх ЗМІ використовують телевізор. Мабуть, у генах від первісних людей залишилася звичка збиратися навколо вогнища. Тепер родина збирається біля телевізора, хоча краще було б його вимкнути і просто душевно поспілкуватися, почитати хорошу книгу чи авторитетне друковане видання, яке заслуговує довіри. Але багато хто дивиться телевізор, не вміючи орієнтуватися в інформаційному морі, беззастережно довіряючи телебаченню, і потрапляє під вплив маніпуляцій.

Що таке медіа? – Це бізнес. Але медіа-ринку в нас немає, отже, цей бізнес в Україні не прибутковий. У Великобританії, де є медіа-ринок, засобам масової інформації платить громада, вона з них і питає… Тому ЗМІ там більш правдиві.   

Медіа-бізнес в Україні має власника. Навіщо власникові тримати засіб масової інформації? – Через нього можна впливати… Чи є на телеканалах об’єктивність? – Відстежуйте, хто власник каналу, про що йдеться в сюжетах, і робіть висновки. Зрозуміло, на роботу журналіста власник певним чином впливатиме. Тому інформація не завжди правдива. Залежні журналісти не показують правду, яка не відповідає політиці каналу. Хоча в своїй роботі вони мають керуватися журналістськими стандартами. Цим визначається ступінь професіоналізму журналіста. Готуючи матеріал, журналіст, який керується стандартами, вислуховує кілька сторін, показує позиції кожної сторони, висновки аргументує.

Має бути відмежування фактів від думок і коментарів. У теленовинах ведучий не має права висловлювати свій погляд на подію. Може висловлювати свою авторитетну думку тільки якщо передача авторська.

Про все це говорили тренери на тренінгах у Полтаві. Вони наголошували, що Інформацію, яку ми отримуємо, треба вміти тестувати на достовірність. З’ясовувати, по-перше, з якого джерела вона взята. Часто джерело анонімне або використовується архівний матеріал, минулорічна картинка… Потрібна точність – ретельна перевірка назв, імен, цифр. У цифрах, іменах, поняттях можуть бути помилки, заголовок може не відповідати змісту. А ми перенасичені новинами, тому часто в стрічці новин заголовок прочитаємо - і все. А заголовок нерідко не більше ніж приманка для читача.

Часто ми можемо не отримати інформацію в усій повноті або отримати в потрібній комусь інтерпретації. Існує цензура  держави, організації або групи людей. Є і само цензура -  професія журналіста доволі небезпечна...

Тому рейтинг свободи української преси знову перемістився вниз.  

Справжність використаних у ЗМІ фотографій можна перевірити, для цього є певні інструменти. Час зйомки визначається за тінню і положенням сонця, місце - за допомогою математичних і астрономічних розрахунків.

***

Знаєте, що означає термін «джинса»? - Приховану рекламу.

Якщо в замовника є гроші, він може знайти фахівців, які знімуть для нього будь-який сюжет. І знайдуться люди, готові підіграти, за певну плату імітувати те, чого не було. І покотиться хвиля, лавина фальсифікованої інформації… Диктор у телепрограмі  говорить швидко - ми не встигаємо  осмислювати почуте. Якщо люди не підготовлені до критичного сприйняття того, що їм говорять, і не замислюються над почутим, цей потік «змиває» розум,  інформаційна «черга» призводить до паніки, - констатували тренери, які вели тренінги під назвою «Не втони в інформаційному дощі».

Фахівець у галузі кіно Олександр Гавриленко, який приїжджав у Полтаву з Ірландії, розповідав на зустрічі з шанувальниками особистості гуманіста, правозахисника, письменника, котрий завжди відстоював правду і справедливість Володимира Короленка в літературно-меморіальному музеї його імені, як при створенні фільму за маніпулятивними технологіями виставляються типажі, йде перебудова кадру. Ловкачі вміють будувати кадри так, щоб ті впливають на підсвідомість, - застеріг гість із далекої, але дружньої нам країни.

Емоційне забарвлення подачі інформації притягує увагу. Один із засобів маніпуляцій - двозначні заголовки. Іноді в ЗМІ гуляють цілі інформаційні хвилі: одна газета надрукує лжесенсацію - інші передрукують…

Заради формування певного погляду, ставлення до особи чи  явища часом надається неповна інформація, приховується якийсь аспект, зміщується акцент, цілеспрямовано висмикуються фрагменти з контексту. Пропаганда може ґрунтуватися частково на правдивій інформації – і ти вже віриш… Змішування фактів з несправжньою інформацією, переповідання чуток, які неможливо перевірити – то   обдурювання людей. Об’єднуючи в одному матеріалі не пов’язані події, використовуючи емоційно забарвлені слова і категоричні судження, маніпулятор має на меті певним чином вплинути на тих, хто отримає таку інформацію.

Коли джерелом інформації виступає «невідомий чоловік», звичайній людині перевірити факт практично неможливо. Наприклад: «Микола Дульський почув від не названих осіб» - то чутки, фактів тут немає. Часто спостерігається  маніпуляція заголовками: «Радикали якісь…» - імен тут немає.

***

Коли в зв’язку з бурхливими подіями, які розпочалися наприкінці 2013 року і набули найбільшої гостроти в 2014-му, на людей хлинув потік неправдивої інформації, колишні випускники Києво-Мигилянської академії створили організацію «Стоп фейк». Вони на добровільних засадах почали проводити розслідування, що насправді було, а де ЗМІ здійснювали маніпуляції зі свідомістю людей, щоб кинути тінь на українську владу.

Багато шейків циркулює соціальними мережами. Треба дуже обережно клікати, щоб не розповсюдити фейк. Наприклад, був поширений пост: «Львівська підземка визнана найкращою». А її у Львові… немає. У цьому місті  стоять будинки, яким по 600 років – то архітектурні пам’ятки. Отже, підземку там не можна будувати. А люди, які цього не знали і не перевірили, прийняли жарт за правду.  

Дуже багато  маніпуляцій із заголовками. Кинеться в очі, відкриєш – а там ідеться зовсім про інше. Наприклад, пишуть: «Президент Хорватії прийняла рішення про візит…» - і люди, які читають лише заголовки, вже чекають на її приїзд. А нижче заголовка йдеться про те, що вона не приїде - пришле якогось міністра). І т. п.

Застосовуються і маніпуляції з експертами. Наприклад, за американського політтехнолога видавали… продавця страховки. Він у багатьох передачах брав участь як експерт у різних галузях.

Що вже говорити про маніпуляції з фотографіями!..

І з відеокадрами намагаються маніпулювати. Зняте на польському кордоні відео (якщо уважно подивитися, це видно неозброєним оком) намагалися подати, як сюжет про події, що відбуваються в зовсім іншому місці.

Учасникам тренінгів "Не втони в інформаційному дощі" порадили шукати збалансовані новини на таких каналах, як «Бі-бі-сі Україна». Показували відеозапис, як журналісти цього каналу розслідували брехню. Журналісти цього каналу  дотримуються стандартів, балансу думок, часу на висловлювання представникам різних сторін дискусії надають порівну.

Практично всіх можна зомбувати, - застерігають люди, натреновані розрізняти фейки і прямі наклепи. Частина людей стійка до дезінформації, але навіть на таких можна якось вплинути. Одним ударять страшилками по нервах, інших спіймають на марнославстві... На кожного у маніпулятора є гачок. Тому найбільш правильна позиція в наш час – сумнів. Також треба працювати над своїми мінусовими сторонами. Маніпулятори добре знають, що декого можна ловити на страх, і використовують цю людську слабкість у своїх технологіях.

Масштабним є поширення в Інтернеті зовсім безглуздої інформації, яку дехто сприймає на віру. Звертайте увагу на підозрілі акаунти в соціальних мережах – коли вони були створені і для чого. Коли з’являється шокуюча інформація і  йде її хвилеподібне поширення – інформаційна хвиля -  стережіться!

Навіть у книжках бувають фейки, а старше покоління ж звикло довіряти друкованому слову… Учасники організації «Стоп фейк» виявили, наприклад, книжку, в якій вміщене фото нібито з Канади, і стоять прізвища нібито авторів – реальних осіб. Але коли перевірили – виявилося, що ті люди взагалі не писали книжок.

Є програми, за допомогою яких можна з’ясувати, чи картинка оригінальна, а чи вона зазнала обробки в фото шопі. Коли дивитеся відео, також звертайте увагу на деталі – назви об’єктів, вуличні таблички, автомобільні номери, і на мегадеталі – географічну місцевість. Також дослухайтеся до  свідчень очевидців: чи є в тому, що вони кажуть,  підтвердження тез, які хочуть донести до споживачів інформації журналісти, чи вони говорять про загальні речі.

Вигадок, маргінальних сайтів дуже багато. Ми більше довіряємо західним ЗМІ, але навіть там вони бувають різні...

***

Мова ворожнечі звучить звідусіль на рівні медійному. Вона спрямована на спільноти, всередині яких є конфлікт. Мова ворожнечі роз’єднує. Медіа – страшна сила, якщо  направлена в таке русло… Треба навчитися розрізняти мову ворожнечі й знати, як не потрапити під її вплив.

Слід бути обережними з певними словами. Роми, наприклад, дуже ображаються, коли їх називають циганами (журналіст, який  поважає себе, робити цього не буде).

Журналісти повинні вміти розрізняти поняття. Про внутрішніх переселенців часто пишуть «біженці», але ж біженці – то ті, які втікають в інші країни.

Ми стереотипно сприймаємо тих, хто не схожий на нас за національною,  соціальною чи іншою ознакою. Часто неправильно оцінюємо ситуацію і обставини. Наприклад, якщо чоловік з бородою і рюкзаком, дехто підозрює, що він може виявитися терористом – а то може бути звичайний турист.  Так працюють стереотипи. Хоча зайва обережність, звичайно, не завадить, тим більше в наш тривожний час.

***

До речі, днями - 14 липня - в Полтаві відбувся тренінг для журналістів на тему "Як дотримуватися стандартів журналістики в умовах популізму, постправди та тиску з різних сторін?". Його організували Національний прес-клуб "Українська перспектива" та Полтавський прес-клуб. Тренінг провела медіаексперт, координатор проекту з моніторингу регіональних ЗМІ, редактор рубрики "Медіадослідженняя" на сайті "Happy Misto.od.ua", доцент кафедри реклами та зв'язків з громадськістю Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Наталія Стеблина.  
Наталія Жовнір
Фото автора  

0 коментарі:

Дописати коментар

Підписатися на: Коментарі (Atom)