«МИ ЖИВЕМО В ЕПОХУ КОНЦЕНТРОВАНОГО ІДІОТИЗМУ, КОЛИ ПЛАЗМА ЗЛА СПАЛЮЄ СУСПІЛЬСТВО»

Подорож у часі: спогади про зустріч у Полтаві з Михайлом Слабошпицьким та Володимиром Шовковитним у 2011 році...

У Полтаві відбулися зустрічі студентської молоді і читачів старшого віку з відомими українськими майстрами слова Михайлом Слабошпицьким та Володимиром Шовковитним. Оскільки письменники  прибули в наше місто зі столиці перед 25-ми роковинами Чорнобильської трагедії, багато говорили на цю тему.  Тим більше, що поет Шовковитний у минулому - ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, був головою Міжнародної організації «Союз Чорнобиль».

Йшлося також про злободенні проблеми сьогодення, звучала висока громадянська поезія. Не обійшлося і без сатири та гумору...

МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ: «ПРО БІОГРАФІЮ ЧАСУ, ДОМІНАНТИ ЧАСУ, НАСТРОЇ  МОЖНА  ЗРОБИТИ  ВИСНОВОК  НАВІТЬ ЗА ДУРНИЦЕЮ, АНЕКДОТОМ»

Прекрасний прозаїк, романіст, казкар, автор оповідань для дітей і шкільних підручників, літературознавець, критик, публіцист, виконавчий директор Ліги українських меценатів, голова Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, директор видавництва «Ярославів Вал», секретар ради Національної спілки письменників України Михайло Слабошпицький, виступаючи в Полтаві, охарактеризував наш час словами зовсім не втішними:

-                      Ми живемо в епоху концентрованого ідіотизму, коли плазма зла спалює суспільство», - сказав він.

Михайло Федотович зазначив, що в цей непростий час нам потрібна не лише патріотична високочола література, а й гумор та сатира, які відверто розвінчують пороки і вказують на помилки. Ну а якщо «попса» - то це має бути брендова «попса».

-                      Про біографію часу, домінанти часу, настрої можна зробити висновок навіть за дурницею, анекдотом, - резюмував письменник.

Михайло Слабошпицький презентував у Полтаві книги, які вийшли друком у видавництві «Ярославів Вал»: серйозні історичні, високу лірику, поезію громадянського звучання,  гумористичний збірник.

-                      Я думав, що політика «з’їла» поета Шовковитного (бо його книжки, які виходили раніше, були поза письменницькою публікою – у своїй аудиторії, зокрема, чорнобильців), але, на щастя, Володимир Шовковитний повернувся… - сказав Михайло Слабошпицький, презентуючи книгу цього автора під назвою «Торкнутися небес».

ВОЛОДИМИР  ШОВКОВИТНИЙ: «БУЛИ  ДНІ,  КОЛИ  Я  МІГ  ПІТИ  Й  НЕ  ПОВЕРНУТИСЬ…»

 «Гімн чорнобильців», який сьогодні знає вся Україна й  світ, написав поет Володимир Шовковитний. Писав він із власного серця про те, що пережив особисто.

Володимир працював на Чорнобильській атомній електростанції з перших днів після катастрофи до осені 1987 року.

-                      Були дні, коли я міг піти (на цю страшну роботу – Авт.) і не повернутися, - сказав Володимир. -  Врятувало те, що, працюючи раніше в тайзі геологом, звик носити з собою радіометр...

 Того дня, коли отримав одразу чотири річних дози радіації – близько 20 рентген, колишній геофізик Шовковитний мав з собою цей особливо корисний у такій ситуації прилад...

-                      Я побачив, що стрілка аж гнеться… - розповів письменник-ліквідатор наслідків аварії на АЕС.

Поет і громадський діяч Володимир Шовковитний згадав про те, як він займався перепохованням праху Василя Стуса. Вирішувати це питання було нелегко, хоча йшов уже 1989 рік, коли політичних в’язнів звільняли (того року В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, обидва брати Горині та інші вже були на свободі).

Розпповів  він і про боротьбу за державність України у Верховній Раді першого скликання.

-                      Ми скільки разів проголошували незалежність і не могли зберегти. Зараз, слава Богу, виросло нове покоління, - сказав Шовковитний. – Саме існування держави народжує націю. Людство не придумало кращої форми самоорганізації, ніж держава. В Україні 80 відсотків населення – українці. За всіма ознаками і нормами ми – моноетнічна нація. Що ж таке національна ідея? Галушки, шаровари, танці, співи – то національна ідеологія, яка не має відношення до національної ідеї, а є лише дзеркальним відображенням того, як ми жили. Вектор розвитку нації, спосіб реалізації національної мрії – оце національна ідея. Її треба реалізувати, щоб ми були шановані, сильні, рівні серед рівних, але попереду… Жити краще за всіх у Європі – нормальна ідея. Від того, настільки ми є соборними, залежить, настільки ми будемо міцними. Формула нашої національної ідеї звучить коротко: «Україна – майбутній лідер нової європейської цивілізації».

Чи можемо ми справді таку Україну побудувати? – задав запитання Володимир, і сам відповів: можемо. - В Україні вся таблиця Менделєєва є в промислових запасах. Природно-ресурсний потенціал України найбільший у Європі й третій у світі. Земля – цінність вічна, її треба зберегти для українського народу, а не для олігархів, - сказав Володимир Шовковитний.

Поет розповів, що він мешкає в Києві у Пролетарському районі – квартиру площею 41 квадратний метр Володимир отримав "по евакуації" в 1986 році.

Один з тих, хто першим пройшов небезпечне випробування Чорнобилем у найважчі дні, Володимир Шовковитний виробив для себе кредо: «Не важливо, скільки проживе чоловік – важливо, щоб він помер красиво».  Розмірковував поет про все перед полтавськими читачами дуже прямолінійно:

-                      Полюбити расу і не любити націю – це маразм. Давайте спочатку полюбимо рідних, потім – двоюрідних, а коли залишиться час – вип’ємо по чашечці кави і з троюрідними. Не полюбивши свого, ми ніколи не будемо шанувати чужого. Мені «припаяли»: «Шовковитний – український буржуазний націоналіст». Що таке «буржуазний» я не знаю, а «націоналіст» - це любов до свого, яка викликає повагу до чужого. Ми – співгромадяни, це наш човен, ми в ньому пливемо разом. За нами наша тисячолітня історія, пам’ять предків…

Сказав і про мову:

- В основі всієї культури – слово. Мова – наріжний камінь. Національна психологія, темперамент нації відображені в мові. Італія, наприклад, у мові своїй віддзеркалюється, як у краплині води. Україна також: українці толерантні і гостинні, не звикли, щоб хтось нами керував. Ми ніколи одне одного не хвалимо.

Цікавий збіг: декларація про Незалежність України була проголошена 16 липня – в день народження Володимира Шовковитного.

- А перед тим, як народ на референдумі виявив волю, щоб Україна була  незалежною державою, «три місяці щоденно на радіо, телебаченні, з прасок, електрочайників звучала пісня Віталія Білоножка на мої слова «Дай Україні волю», - згадав пан Шовковитний.

Після того, як Україна стала незалежною, упродовж шести років Володимир Шовковитний будував у рідному селі храм. Для цього, сказав, «шукав гроші неймовірним чином – навіть сідав у свій «жигуль» і «грачував». За роботу платив, сам подавав розчин…

Неписане правило: "Чоловік повинен збудувати будинок, посадити дерево, народити сина» Володимир Шовковитний перефразовує по-своєму. За його переконанням, чоловік повинен «побудувати храм, посадити сад і народити «купу» дітей».

Наталія Жовнір 

Журналіст

Фото автора