Кличу весну - а приходить зима...

березня 19, 2018 Наталия 0 Comments


 
 

Кличу весну - а приходить зима.

Відійшовши ледь-ледь від порога,

повертається знову і знову...

Так глузує зима над чеканням моїм.

Що я їй відповім?

 

Ця затята зима добивається, бачу, відмови

від бажання діждатись весни.

Сповиває наш край в білі сни,

холодами настуджує душу...

Що сказати їй мушу?

 

Розмірковую. Жаль проганяю. Мудрую:

не вступаю в конфлікт із зимою - її ігнорую.

Добігає кінця перший місяць весни,

Сонцем ще не зігрітий...

Може, ми "стрибнемо" із зими прямо в літо?

Сплять бруньки на деревах. Гойдає в колисці їх вітер.

Спить промерзла земля, навіть променем ще не зігріта.

Вкотре чайник кипить, золотаве кружальце лимона

трішки сонця дарує... І радує чашка червона,

аж по вінця напою гарячого повна.

 

Жду весну, а приходить зима...
 

 

Наталія Жовнір

18.03.2018

 

 

 

 

0 коментарі:

Чайна кукла Капа роздає всім пакетики чаю і кавові зерна…

березня 17, 2018 Наталия 0 Comments






Зробити своїми руками Чайну куклу і помістити її в центр літературного «бібліоресторану» була ідея завідувачки полтавської міської бібліотеки-філії №6 Ірини Усової, яку вона й реалізувала успішно. Кукла Капа (не лялька - Ірина Григорівна називає свій витвір саме куклою, втім, і майстри іноді розмежовують  ляльки і кукли, вживаючи слово «кукла» і в українській мові також) вийшла красива, яскрава, цікава, і, головне, дуже щедра. Великі кишені на пишній сукні Капи (Капітоліни) завжди вщерть наповнені пакетиками чаю, кавовими зернами, а також цукерками в яскравих обгортках. Біля Чайної кукли бібліотекарі поставили красиві чашки незвичайної форми.


 Діти, які приходять у бібліотеку, обступають куклу з усіх боків, розглядають і, з дозволу бібліотекарів, «вивуджують» з її кишень гостинці. Водночас діти звертають увагу на книжки, розкладені навколо Чайної кукли, гортають і вибирають, які взяти почитати. Замисел бібліотекарів і був таким: розмістити посередині книжкової виставки яскравий акцент, який обов’язково приверне увагу і до книг водночас.

- Хочеться йти в ногу з часом – щоб і добре старе не забувалося, був зв’язок поколінь, і водночас робити щось креативне, нове, шукати форму подачі літератури, на яку б люди реагували, - каже Ірина Усова. – Наприклад, твори Тараса Шевченка стоять на полицях – але читачі хочуть взяти їх саме з цієї виставки. Це вже психологія…

Але Чайна кукла може використовуватися не тільки з цією метою, звичайно. Це цікава прикраса і для офісу, де в обідню перерву на робочих місцях п’ють чай, і навіть для домашньої кухні. Таку куклу можна поставити на журнальний столик у вітальні, якщо приймаєш там когось із гостей, своїх друзів. Це річ у будь-якому випадку цікава і неординарна, яка викличе інтерес і подарує позитивні емоції.

- Якщо побачу десь щось особливе, мені цікаво – чи зможу я зробити таке сама, - зізнається Ірина Усова. – Капітоліну я побачила в одному з номерів журналу «Жасмін». Але  відтворила цю куклу по-своєму. В журналі в Капітоліни волосся зібране і прикрите таким чепчиком, як носять  бабусі. А я зробила куклі модну стрижку каре і одягла на неї мереживний чепчик.

Усі жінки в родині – вправні рукодільниці

- У мене і дочки, і невістка дуже люблять щось робити своїми руками, - розповіла Ірина Усова. – Молодша дочка Юля зробила кавове дерево з зерен. Старша Ася дуже цікаві поробки робить з різних матеріалів. У Асі вдома є портрет із кавових зерен. Вона і чашку з кавою, яка парує, із зерен виклала, зробила для неї дуже красивий фон з жовтої кукурудзи – вийшла гарна картина.

Дочка Ірини Григорівни Анастасія мешкає в Полтаві, за фахом вчитель, але зараз не працює. Завдяки цьому Анастасія має можливість багато уваги приділяти вихованню дочки - другокласниці. А Юлія зараз живе і працює в місті Вараші Рівненської області, вона фінансист.

Зараз Ірина Усова захоплюється виготовленням дуже ефектних на вигляд букетиків - квітів у мішковині. За допомогою мішковини та декоративної сітки вона може взагалі багато образів обіграти. Як обіграли, наприклад, світильничок: на сітці закріпила підсвічник, до нього прилаштувала квітку, яку сама зробила.

- Онука Аня, коли приходить в гості, відразу помічає кожну дрібницю, якщо в мене в домі щось змінилося, - розповіла Ірина Григорівна.

Про невістку Ірина Усова каже:

- Галя – закрійник на швейній фабриці «Ворскла», вона може зробити, практично, все…

Отже, художній смак і хист створювати речі, які викликають захоплення, властиві всім жінкам у цій дружній родині. Усі ці жінки – чудові господині, душею прив’язані до сімї і домашнього вогнища. Кукла Капа, Капітоліна - гостинна і щедра господиня - стала ніби символом цієї родини.




0 коментарі:

Мені наснилась сонячна Італія...

березня 17, 2018 Наталия 1 Comments



 
Мені наснилась сонячна Італія...

І хоч я не Марина, а Наталія,
для мене море - як для пташки вись.
Мені наснилась сонячна Італія,
де гори вгору гордо піднеслись. 

Де синє море, тепле і прозоре,
зелені схили, екзотичні квіти,
де уночі у хвилях тонуть зорі,
щоб мореплавцям із глибин світити.
Країна див, багатої природи,
Країна сонця, танців і пісень.
У тій країні рідкісні негоди,
У тій країні свято кожен день.



... Прокинулась - а тут насправді лютий,

будильник дзвонить - аж надворі чути.

Сад за вікном іще снігами скутий,

і хочеться під ковдру - знов заснути.


Та ніч минула, й нині не субота,

слід поспішати - жде мене робота...

В автобусі упала на сидіння -

і згадую чарівне сновидіння.


О море, море - я з тобою серцем!

Чому лише наснилося усе це?


Наталія Жовнір

18.02.2018





 





1 коментарі:

Частинка весни...

березня 17, 2018 Наталия 0 Comments





 Фото Наталії Жовнір 

0 коментарі:

березня 04, 2018 Наталия 0 Comments


Весняна кава

 

Я сьогодні усіх пригощу весняною кавою.

Хоч надворі ще лютий, і холодно, й сиро весь день -

чую кроки весни. Вона крадеться тінню ласкавою,

ще не видна, та серцем відчутна - поклич-но лишень...

 


У квітчасті чашки наливатиму каву духмяну,

гарні блюдця в трояндах з полиці серванта дістану.

Час ховати подалі уже однотонні пастелі.

Від яскравої чашки промінчик заграє на стелі.

 

Кавоварка шумить - ніби кішка пухнаста муркоче...

Хоч і лютий іще, та помітно коротшають ночі.

Хоч палітра надворі із двох кольорів: чорно-біла,

Та підсніжники вже, щоб цвісти, набираються сили.

 

Хоч бурулька із даху загрозливо вістрям звисає,

Мокрий сніг, ніби каша, в зимове взуття заповзає,

І остаток зими - невиразна пора, нецікава -

Нас зігріє і втішить духмяна з корицею кава...

 

Наталія Жовнір

 

 

 

0 коментарі: