«Готи!», - подумали папуги, дивлячись на ворон. «Геї», - подумали ворони, дивлячись на папуг»

            Як вирватися з полону стереотипів?

  

Задуматися про те, настільки стереотипно більшість людей  мислить (а часто й діє відповідно своєму стереотипному мисленню) учасників тренінгу, присвяченого прибуттю в Полтаву Міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно, змусили тренери Андрій Кінаш та Олена Бурим. Андрій представляє ряд громадських організацій. Олена - журналістка, тренер і волонтер Полтавської філії суспільної служби України. Ця філія і Полтавська організація Національної спілки письменників України активно задіяні у проведенні фестивалю в Полтаві. Тренінг організували для тих, хто сприятиме показам фільмів у оптимальних для глядачів умовах і ефективному обговоренню порушених у документальних стрічках проблем. А це, зокрема, бібліотекарі, у тому числі працівники полтавських міських бібліотек-філіалів №1 та №2.

Стереотипи рідко бувають корисними. Здебільшого вони заважають людям мислити прогресивно або спонукають до  негативних вчинків, тому є небезпечними. Стереотипи, як правило, не базуються на особистому досвіді, а базуються на чужих думках і уявленнях. Зламати стереотипи нелегко, коли людина тримається за них (бо їй так зручно). Є окремі стереотипи такі, які роблять легшим життя, допомагають приймати рішення. Але якщо мова йде про серйозні речі, стереотипи часто заважають дати тверезу оцінку ситуації, формують неприязнь, неприйняття когось чи чогось. Лише через стереотипний підхід до питання виникає загроза благополуччю, спокою, миру… Стереотипи можуть базуватися на етнічних і національних принципах, переростати в злочини та війну.

-         І стереотипи, і власні переконання у кожного з нас присутні, але ми не повинні дозволити їм керувати нами, - застерегла Олена Бурим.

Дуже багато стереотипів сформовано соціумом.

Від стереотипів до дискримінації

Стереотипи дуже живучі. Є люди, котрим вони вигідні, котрі  підтримують стереотипи для досягнення своєї мети.

-         Руйнуючи стереотипи, ми руйнуємо бар’єри  між людьми і культурами, а це зближує, - пояснила Олена Бурим.

 Дійсність часом може виявитися зовсім іншою, ніж у наших стереотипних уявленнях. Який народ, на вашу думку, вживає найбільше алкогольних напоїв? Ніхто не подумає, що це… литовці.

- У Литві екскурсовод нам сказав, що в їх країні, за загальною статистикою, на кожного мешканця припадає по три літри спирту (рахують і трирічних, які, звичайно, спиртних напоїв не вживають), - розповіла Олена Бурим. 

Часто ми по одній ситуації узагальнюємо уявлення і починаємо переносити на групу людей, загальну ситуацію… Нерідко підтримуємо стереотипи якщо й не активними діями, то тим, що мовчимо, не шукаємо однодумців, щоб спільними зусиллями боротися зі стереотипами, спростовувати хибні міркування.

Часто це залежить і від того, що ми хочемо побачити. Стереотип – узагальнена думка, яка починає діяти ще до того, як вмикається розум. Через особливий досвід, переосмислення ми можемо вийти з цих рамок. Це допоможе зробити Docudays, - не сумніваються організатори фестивалю.

Існують і автостереотипи – коли ми думаємо про себе стереотипно.

Узагальнюємо, не аналізуємо – так виникають стереотипи. «Полтава? – Це галушки». Так уявляють ті, хто не може  припустити, що це щось інше. Думають, що в Полтаві всі їдять галушки… Це категоричне спрощене уявлення, за яким не видно того, що дійсно достойне уваги.

Є стереотипи, які не шкодять, але дещо викривляють дійсність. Наприклад: «Усі цигани гарно танцюють», «Усі українці добре готують їжу», «У Полтаві найкрасивіші дівчата»…

А є негативно забарвлені стереотипи – небезпечні, ті, через які люди починають негативно ставитися до когось. Нерідко в таких випадках спостерігається вже не просто осуд, а й дії…

- І дуже страшно, якщо людина, до чиєї думки дослухаються, створює небезпечні стереотипи, під впливом яких ми живемо і які підігріваємо, - сказала Олена Бурим.

І навела приклад: священик у Фейсбуці перепостив неперевірену інформацію - пустив її далі й таким чином розповсюдив неправду.

-         Користувач соцмереж повинен відповідати за кожен свій пост, - наголосила Олена. – Я казала декому: «В історії такого не було», і почула у відповідь:  «Ну й що – зате класно написано». Але ж то брехня. Брехню не можна розповсюджувати, переносити з голови в голову. Погано, якщо люди не мають навику перевірки інформації, фільтрації публікацій. Що депутати всі злодії й усі президенти нас не влаштовують – теж стереотип. Треба бути дуже обережними з цими стереотипами, не давати їм керувати нашими почуттями і вчинками.

Найчастіше ми читаємо те, що вбудовується в нашу картинку життя. А щоб бути більш об’єктивними в судженнях, треба  вийти з зони комфорту, дізнатися іншу думку…

Якщо люди не мають навиків перевірки інформації, їм не слід переповідати непідтверджені повідомлення, чиїсь особисті міркування. Не слід - але є багато охочих підживлювати стереотипи…

Хтось навіть вигадав анекдот про стереотипи: «Готи!», - подумали папуги, дивлячись на ворон. «Геї», - подумали ворони, дивлячись на папуг».

Стереотипне мислення часто характерне для людей поважного віку, які звикли довіряти телевізору, програмі «Время» (з радянських часів). «Поганого ж не покажуть!», - думають вони.

Але вважати, що всі люди старшого покоління "загрузли в совку", теж неправильно: і це стереотип. Насправді серед них є прогресивно мислячі особистості, патріоти України.

Стереотипи, які існують у суспільстві, нерідко заважають людям реалізувати свої права. Наприклад, право на працю,  можливість заробляти на достойне життя (коли тільки  молодих людей беруть на роботу, в робочих місцях відмовляють жінкам з малими дітьми і т. п.).

Іноді, не маючи можливості реалізувати свої права, ми не можемо якісно виконували і свої обов’язки.

А часто ми й самі себе обмежуємо, ставимо перед собою бар’єри через стереотипи...

Перегляд документального фільму може стати проводом для широкої розмови про порушену проблему, посприяти руйнуванню непотрібних стереотипів…

Самотужки подолати стереотип важче, ніж у команді людей, які теж цього прагнуть. Борцям зі шкідливими стереотипами варто зібрати команду і поширювати корисну інформацію. У тому числі за допомогою документального кіно. І не тільки під час фестивалю.

Наталія Жовнір

Журналіст