Іван Малкович: «Поезія буває моторошно-містична»
Іван
Малкович: «Поезія буває моторошно-містична»
Незабутні
враження від зустрічі на фестиваліMIRIDIANPOLTAVA
Наталія
Жовнір
Журналіст
Однією з
найяскравіших подій фестивалю MIRIDIAN POLTAVA був творчий вечір українського
поета і видавця, власника і директора видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га»,
лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка Івана Малковича в
Полтавському обласному академічному українському музично-драматичному театрі
ім. М. В. Гоголя.
-
За
що ми любимо поезію? – За те, що кожен може знайти свій улюблений вірш…
З віршів Івана
Малковича, які він, як автор, декламував зі сцени театру дуже артистично, просто
неперевершено, кожен може бути улюбленим. Як вірші для дітей, так і для
дорослих.
Але Іван
Малковичзізнався: «Завжди хочу хвалитися віршами інших поетів», і значну
частину часу, відведеного в рамках фестивалю для його творчого вечора,
присвятив висвітленню творчості молодих поетів «розстріляного Відродження». Їх,
надзвичайно талановитих і оригінальних у вираженні думок і почуттів, Україна
мала дуже багато.
Погляди
неокласиків були звернені до Європи, тому їх репресували, тримали в жахливих
радянських таборах, розстрілювали, - розповів Іван Малкович, котрий чимало зусиль
доклав для створення великої Антології української поезії. Ця Антологія має
понад дві тисячі сторінок, за короткий час реалізується вже другий її наклад.
-
Я
подавав біографії поетів не більш ніж на дві сторінки. Вони мають ставати
частиною нашої національної свідомості, - сказав Іван Малкович. – Бо ми знаємо
світових, а своїх - ні…
Слухаючи
розповідіІвана Малковича, публіка відкрила для себе поетів«розстріляного
Відродження» або розпізнала краще.
На думку
Івана Антоновича, «найкрихкіший і найбільший» поет ХХ століття – Павло Тичина.
Андрій Малишко, вважає він, просто хороший поет, котрий «бере народну пісню і
«грає в народну пісню».
-
А
Тичина бере форму, він новатор – у форму вкладає зовсім інший, новий зміст, -
пояснивІван Малкович.
Навів для
прикладу слова Павла Тичини: «Не дивися так привітно, яблуневоцвітно».
-
Але
поезія буває моторошно-містична, - застеріг Іван Антонович. – За один свій вірш
«Молодий я, молодий…» Тичина поплатився. Якнайкрихкішийпоет, він «розбився»
першим – писав на догоду владі. Життя посміялося з нього. «Від кларнета твого
пофарбована дудка залишилася», - написав про нього Євген Маланюк (письменник,
публіцист, літературний критик, сотник армії УНР – Авт.).
Іван
Малкович згадаві Тараса Шевченка, котрий, як він вважає, віршем, у якому є
слова «Доле, де ти?.. Коли доброї немає, то…» накликав собі злої долі.
-
Поезія
– це страшно містична річ, якщо за неї беруться великі, - повторив і ще раз наголосивІван
Антонович.
Євген
Маланюк – найбільший поет української еміграції - в 1933 році написав вірш
«Візія», який пізніше потряс усіх моторошним пророцтвом, що збулося: «Літаки
закрутяться, як листя, башти захитаються й впадуть…». Він жив у Нью-Йорку.
Дехто з наших сучасників вважає, що тут ідеться не про необережні слова, здатні
«запрограмувати» на погане, накликати біду, а про дивовижну здатність
геніального поета бачити майбутнє. Що він побачив своїм внутрішнім зором, те й
описав.
***
Іван
Малкович представив аудиторії дуже цікавий словесний портрет ученого-славіста
Михайла Драйхмари, який знав кілька мов, писав підручники і чудові вірші, міг
із заплющеними очима в темряві знайти будь-яку книжку в своїй бібліотеці, бо
знав, де що лежить. Михайло Драйхмара любив спорт, грав у крокет, теніс,
перепливав Дніпро, на ковзанах вальсував по льоду… За проєвропейські погляди
Драйхмару репресували, забрали на Колиму, там він був розстріляний…
-
Про
таких людей треба знімати фільми, але не такі плакучі, як у нас усе, - зауважив
Іван Малкович. – Бо у нас щоразу виходять якісь плачі. Якби триста спартанців
були в Україні, це не був би заклик до волі… Якщо ми згадуємо героїв Крут, то
для чого? – Коли студенти прочитають про крутянців, вони будуть знати, хто
такий північний сусід і на що він здатний.
Розповів Іван
Антонович і про київського поета Леоніда Кісельова, який згас дуже рано – в 22
роки, і про Володимира Сосюру, котрий народився в Дебальцевому на Донбасі - але
в нього найбільше віршів українською мовою.
-
Він
опонував своєму братові, - сказав про СосюруІван Малкович, і процитував слова
поета: «І там, де звучить рідна мова, живе український народ».
Іван
Малкович знає напам’ять вірші різних поетів. Від віршів «містичних» він
перейшов до любовної лірики Максима Рильського та інших видатних українців.
Про Дмитра
Павличка сказав, що він іноді заполітизований, а насправді – один з найкращих українських
ліриків. Просто подаєсебе, як поета, зосередженого на політичній проблематиці,
бо «читає зі сцени тільки такі вірші». Це неправильно, – вважає Іван Малкович.
***
У театрі
імені М. В. Гоголя 539 посадкових місць. Усе приміщення театру було заповнене –
і партер, і балкон. Щонайменше 500 полтавців аплодували Івану Малковичу стоячи.
0 коментарі:
Дописати коментар